Кого стосується припис щорічної сповіді?

ПИТАННЯ: Серед церковних приписів є обов'язкова сповідь хоча б раз на рік, зазвичай у період Великодня. Поясніть, будь ласка, чи стосується цей припис тих, в кого є тільки буденні гріхи? А для тих, в кого на совісті смертний гріх, чи не занадто це довгий відрізок часу – цілий рік?

ВІДПОВІДЬ: Припис обов'язкової щорічної сповіді стосується тих, в кого на совісті є тяжкий (смертний) гріх. Для відпущення повсякденних або буденних гріхів немає суворої потреби Таїнства Покаяння. Для відпущення таких гріхів існують й інші шляхи: молитва, піст, милостиня...

Але треба зазначити, що люди, в яких на совісті тільки буденні гріхи, як правило, вдаються до Таїнства Покаяння дуже часто, набагато частіше, ніж раз на рік. Віруючий відчуває потребу в сповіді. Ті, хто прагнуть жити постійно в Божій благодаті, сповідаються раз на місяць або навіть раз на тиждень.

Церковний припис сповідатися хоча б раз на рік – це наслідок іншого припису: долучатися до Христа в Таїнстві Євхаристії хоча б раз на рік. Ісус сказав: хто не їсть Моє тіло і не п'є Мою кров, той не може мати життя вічне. Церква встановила правило щорічної сповіді, можна сказати, для «особливо ледачих», для тих, кому потрібен особливий «поштовх», – інакше вони б залишилися без благодаті, необхідної для порятунку. Для того, щоби плідно причащатися, потрібно бути в стані благодаті, тобто не мати тяжких гріхів. Саме тому і встановлено обов'язок сповідатися хоча б раз на рік.

Нагадаємо, які гріхи ми називаємо «смертними» або «тяжкими».

«Смертний гріх, – свідчить Катехизм Католицької Церкви, – руйнує любов у серці людини тяжким порушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, Який є її остаточною метою і блаженством, надає перевагу добру нижчому ніж Бог. Легкий гріх дозволяє існувати любові, навіть якщо ображає і ранить її. Тому, зробивши смертний гріх, хрещений може повернути благодать Божу тільки за допомогою Таїнства Примирення. І хоча віруючий покликаний часто приступати до цього Таїнства навіть за наявності лише повсякденних гріхів, сповідання смертних гріхів є обов'язковим для того, щоби примиритися з Богом у Таїнстві Покаяння і отримати можливість приступати до Святого Причастя».

Гріх є смертним при трьох одночасних умовах: по-перше, він стосується важкої матерії, по-друге, він здійснюється з повним усвідомленням і з повною згодою волі.

Це усвідомлення і згода в багато чому залежать від стану кожної окремої людини і стосуються кожного окремого випадку. Тому насамперед ми зупинимося на тому, що означає «важка матерія».

Якщо ми звернемося до десяти заповідей, то серед гріхів, які завжди стосуються важкої матерії, можна назвати наступні: гріхи проти першої заповіді: відкидання Бога, поклоніння сатані, звернення до чаклунів, тяжкі форми марновірства, гріхи проти богословських чеснот – єресь, відступництво, неприйняття істин віри, відчай стосовно спасіння, навпаки, самовпевненість щодо спасіння, ненависть до Бога і ближнього, умисне зло стосовно ближнього, а також затята відмова від молитви.

Тяжкі гріхи проти другої заповіді: богохульство, клятвопорушення, порушення обітниць. Гріхи проти третьої заповіді – це неучасть у Святій Службі Божій у недільні дні й у заказані Церквою свята (для католиків латинського обряду це Різдво, Свято Пресвятої Богородиці 1 січня, Богоявлення, Успіння Пресвятої Богородиці, Торжество Всіх Святих, Торжество Непорочного Зачаття); до тяжких гріхів проти третьої заповіді належить також Причастя, коли на совісті є ще невисповідані смертні гріхи.

Гріхи проти п'ятої заповіді: вбивство, самогубство, аборт, евтаназія, використання наркотиків, пияцтво, побої. Тяжкими є гріхи проти шостої заповіді, такі як аутоеротизм, блуд, дошлюбні стосунки, гомосексуальні зв'язки, контрацепція подружжя, перелюбство, сексуальне насильство, педофілія і так далі.

Часто ми маємо справу з важким гріхом навіть коли йдеться про матерію, яка в інших випадках є «легкою». Наприклад, четверта заповідь наказує шанувати матір і батька. Звичайно, в сім'ї можуть бути різні словесні перепалки і розбрати, непослух, – і тоді йдеться про повсякденний гріх. Але якщо йдеться про тяжкі конфлікти – про важке нехтування гідності своїх рідних, – то це смертний гріх. Порушення четвертої заповіді – це також і гріхи словом, прокляття, плітки, які завдають шкоди честі нашого ближнього. Серед гріхів словом треба розрізняти такі, які не зневажають гідність ближнього, – і тоді ми здійснюємо повсякденний гріх, – і такі, які завдають серйозної шкоди честі та доброму імені ближнього. У цьому випадку вчиняється смертний гріх.

Або, наприклад, сьома заповідь – «не вкради». І тут треба розрізняти між вкраденим пакетиком льодяників (що, звичайно, є крадіжкою, гріхом) або значної суми грошей.

Восьма заповідь наказує не брехати. Очевидно, що коли йдеться про наклеп або про неправдиве свідоцтво в суді, ми завжди маємо справу з тяжким гріхом. Якщо ж йдеться про неправду, сказану в цілях самозахисту або щоб не порушувати миру в родині, ми не виходимо за межі буденного гріха, який, звичайно, в будь-якому випадку залишається гріхом, і християнин, який прагне до духовної досконалості, покликаний каятися в ньому на сповіді.
Смертним гріхом проти дев'ятої заповіді: «не побажай дружини ближнього твого», – можуть бути інші гріхи проти цнотливості, крім уже перерахованих. Коли ми плануємо вступити в гріховний зв'язок (навіть якщо потім в дійсності ми ці плани не реалізуємо), ми здійснюємо смертний гріх. Адже Ісус сказав: «Всякий, хто дивиться з пожадливістю, той уже вчинив перелюб». Точно так само, смертними гріхами є використання порнографії або гріхи проти цнотливості за допомогою інтернету. Тоді як нечистий помисел, на якому ми не затримуємося, навіть якщо нам його не вдається відразу подолати, залишається повсякденним гріхом.

У цю заповідь також входять гріхи нескромності в погляді, в словах. Як правило, в таких випадках йдеться про «легку матерію» і повсякденний гріх, але легка матерія в цих випадках може стати важкою. Тому так важливо говорити на сповіді про всі гріхи, якої б тяжкості вони не були, і питати поради у священника.

Десяту заповідь – «не бажай майна ближнього твого» – ми порушуємо тільки плануючи привласнити собі чуже. А важкість гріха, як ми говорили, залежить від того, що саме планується присвоїти.

Підіб'ємо підсумок: є гріхи об'єктивно важкі, коли йдеться завжди про важку матерію. І є гріхи, тяжкість яких залежить від того, який збиток ми наносимо матеріальному чи духовному благу ближнього.

На закінчення нагадаємо слова Блаженного Августина: «Людина, поки має тіло, не може уникнути всіх гріхів, принаймні легких. Та гріхами, які ми називаємо легкими, не треба легковажити: якщо ти не зважаєш на них за значенням, то тремти, коли рахуєш їх. Багато легких предметів творять велику масу; багато крапель наповнюють ріку; велика кількість зерен творить купу. Якою ж тоді є наша надія? Передовсім – сповідь...».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!