Який портрет сучасного єретика?

ПИТАННЯ: Який портрет сучасного єретика?

ВІДПОВІДЬ: Єресь як така суперечить істині, відкритої Самим Богом (богооб?явленої), або істині, якої вчить Церква.

Зауважимо, що не всі істини віри були зведені в догму. Догмою були проголошені ті істини, які були об'єктами суперечок.

Наприклад, в лоні Церкви ніколи не було дискусій про історичний факт існування Ісуса Христа, тому Його існування не є догмою. Це зовсім не означає, що історичний факт існування Ісуса Христа може піддаватися сумніву: навпаки, той, хто заперечує цей факт, впадає в єресь проти віри в богооб?явлену істину.

Якщо ж хтось заперечує істину, яка не міститься безпосередньо в Божому Одкровенні, але пропонується учительством Церкви, то йдеться про єресі проти католицької віри. Прикладом такої єресі може послужити переконання, ніби не можна приймати Святе Причастя під одним тільки видом, а в переєстествленому Хлібі не міститься Кров Христова.

Не всяку помилку можна назвати єрессю, хоча існують помилки, близькі до єресі: сюди належать помилки у вірі, що стосуються ординарного учительства Церкви, в тому числі у сфері моралі. Наведемо такий приклад: деякі стверджують, що гріх є смертним тільки в тому випадку, коли людина відкидає Бога. Якщо ж цього не відбувається, то навіть тяжкий гріх не може вважатися смертним, тобто позбавляти Божої благодаті. Ця помилка була засуджена ще в 17 столітті Папою Олександром VIII.

Нагадаємо, що існує екстраординарне і ординарне учительство Церкви. У тих випадках, коли Папа безпомилково висловлюється ex cathedra з питань віри і моралі, ми маємо справу з екстраординарним учительством. В інших випадках мова йде про ординарне учительство Церкви. Воно виражається, в порядку авторитетності, в наступних формах: енцикліки, апостольські конституції, апостольські адгортації, апостольські послання, motu proprio (апостольські послання з власного почину), документи ватиканських конгрегацій і так далі.

Наведемо ще один приклад - «сучасний». Чи можна назвати єретиком католика, що захищає аборти?

До таких оцінок потрібно підходити з великою обережністю, адже формально єресь веде до відлучення від Церкви ipso facto, тобто в силу самого факту, без сентенції церковного суду. Іншими словами, єретик автоматично виключається з Церкви.

Єресь означає заперечення догми віри або моралі. Аморальність аборту є непорушною і безпомильною доктриною Церкви. Однак це не зведено в ранг догми. Таким чином формально, католика, що захищає позиції аборту, назвати єретиком не можна. Говорячи про вчення про аморальність аборту, можна вжити термін «парадогма».

Догматична конституція Другого Ватиканського собору «Lumen gentium» нагадує: «Хоча окремі предстоятелі і не володіють прерогативою безпомильності, проте коли вони, навіть будучи розсіяні по всій землі, але зберігаючи при цьому зв'язок спілкування один з одним і з Наступником Петра, автентично вчать про питання віри і звичаїв і сходяться на тому, що якесь судження слід приймати як остаточне, тоді вони безпомилково проголошують вчення Христа. І це стає ще більш очевидним, коли, об'єднавшись на Вселенському Соборі, в питаннях віри і моралі вони є для всієї Церкви вчителями та суддями, чиїх визначень потрібно дотримуватися в послусі віри» (25). Отже, Церква виносить остаточне судження про моральну неприпустимість аборту, але воно не є догмою. І хоча Конгрегація віровчення уточнила в своїх документах, що між догмою і остаточним судженням немає різниці, коли мова йде про її прийняття з боку віруючих, все ж неприйняття не ставить віруючого в один ряд з єретиком: в даному питанні Церква керується пастирським принципом очікування, даючи своїм чадам час для роздумів і свідомого узгодження власних думок з Учительством Церкви. Тому католик, який заперечує аморальність аборту, не є формально єретиком і не відлучається від Церкви. Проте, саме вчення про аборт однозначне і остаточне. У даному випадку мова може йти дійсно про незнання, недостатню поінформованість про розвиток зародка, який вже з самого початку є людською істотою, окремою від матері. Але, не дивлячись на це незнання, йдеться і про наполегливе відкидання остаточного вчення Церкви, а значить, така позиція, хоча і не зараховується до єресі, є тяжким (смертним) гріхом.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!