 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Як відрізнити одкровення Бога від диявольських навіювань? ВІДПОВІДЬ: Під одкровеннями Божими ми можемо розуміти видіння, об’явлення, екстази. Що стосується видінь, то про їх походження слід судити за наслідками, до яких вони призводять. Якщо, наприклад, на початку видіння душа обійнята страхом і збентеженням, а потім поступово ці почуття змінюються великою радістю, тривалим внутрішнім миром, внутрішнім світлом і налаштованістю на молитву і побожні практики, – то це доводить Божественне джерело видіння. Диявольські ж видіння, як правило, починаються задоволенням почуттів і закінчуються сумом, збентеженням і черствістю душі. Об’явлення, викликані Богом, завжди приносять душі плоди спасіння: старанність у любові, натхнення для практикування чеснот, зречення від самого себе і від речей, святе прагнення до досконалості, а головне – глибоку покору. Душа, що отримала таку благодать, остерігається розповідати кому-небудь про побачене, крім духовного отця, – та й то з великою неохотою. У фальшивих видіннях все відбувається навпаки: душа не відчуває нічого, крім порожньої насолоди, і любить часто згадувати про них без причини. Видіння, що беруть початок із небес, приносять душі глибокий мир, чого не буває у випадку диявольських навіювань. Видіння від Бога легко пізнати по плодах: якщо їх автором є Бог, то душа сповнюється чеснотами, насамперед покорою і послухом. Якщо ж у витоків видіння стоїть диявол, то незабаром відкриється його гординя і лукавство. Якщо ж видіння викликане не Богом і не дияволом, а є лише плодом уяви, то це також незабаром стає зрозумілим: фантазія породжує цікавість, поверхневу чесноту, самозамилування і неузгодженості у розповідях про побачене. Якщо йдеться про одкровення у формі послання, то потрібно дотримуватись
таких правил: Наступний принцип: виконання будь-яких прогнозів не є достатньою причиною вважати їх істинним одкровенням. Це може пояснюватися збігом або природним знанням. Якщо предмет одкровення являє собою щось непотрібне, смішне, недоречне або непристойне, то його слід відкидати як таке, що не належить до Божественного. Те саме можна сказати про багатослівне послання, обтяжене зайвими доказами і аргументами. Божественні одкровення дуже короткі, ясні та стримані. Вони виражаються небагатьма дуже точними словами. Нарешті, правилом розрізнення джерел одкровення повинні бути знову ж плоди послань для душі: «Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево - плодів добрих» (від Матея 7,18). Коли ми стикаємося з екстазами, то ось критерії для розрізнення між екстазами від Бога, від диявола чи такими, що пояснюються природними феноменами. Божественний екстаз приносить духовні плоди: практику героїчної чесноти, пошук усамітнення і віддалення від створінь, пошук духовних і тілесних сил поза пережитими почуттями. Серед ознак Божественного екстазу святі називають послух: монахи, які перебувають у Божественному екстазі, виконують розпорядження настоятеля. Екстаз природний – це стан, що нагадує непритомність, коли зовнішні почуття притупляються, як це буває при деяких захворюваннях нервової системи. Екстаз від диявола являє собою свого роду одержимість. Папа Бенедикт XIV, говорячи про ознаки диявольського екстазу, перераховує таке: людина живе в гріху, насолоджується екстазом тоді, коли їй хочеться, корчить гримаси, вимовляє недоречні слова, не зберігає ніякої пам'яті про пережитий екстаз, шукає багатолюдних місць, щоб привернути до себе увагу, приходить у велике замішання, коли повертається до звичайного стану, отримує повідомлення, що підбурюють її до зла чи до мнимого блага, але з поганою метою.
За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у квітні 2014 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
