|
|||
|
ПИТАННЯ: 1) Навіщо Богу було посилати Свого Сина Ісуса і приносити Його в жертву, якщо раніше Він посилав пророків? 2) Якщо священники в Католицькій Церкві на Заході не можуть одружитися через те, що Ісус віддав перевагу безшлюбності заради Царства Небесного, то як потрібно дивитися на звичайних людей, які перебувають у шлюбі? Вони не йдуть за Ісусом? Священники присвячують себе справам Бога, а решта займаються тільки земними справами, тобто вони - зайві в очах Бога? ВІДПОВІДЬ: Бог послав Свого Сина тому, що тільки Його Син, будучи Богом, міг принести жертву спокутування, що має безмежну цінність. Тільки Він міг спокутувати гріхи людей всіх часів, включаючи епоху пророків. Немає ніякої іншої жертви, яка могла б очистити і освятити перед Богом, крім жертви Його Сина. Ця жертва увічнена на наших християнських вівтарях, вона приноситься Богу на кожній Святій Літургії - Євхаристії. Далі: Ісус залишався неодруженим, але Він схвалював шлюб. По-перше, сам Він народився в сім'ї, хоча святий Йосип і не був Його батьком в біологічному сенсі. Потім, Він вперше виявив Свою Божественну природу («явив славу») саме на весіллі в Кані, здійснюючи чудо перетворення води на вино. Ісус повернув шлюбу його нерозривну природу, сказавши недвозначно: «Що Бог з'єднав, того людина хай не розлучає». Зрозуміло, шлях дівицтва заради Царства Небесного, згідно Божественному Одкровенню, є засобом досягнення більш глибокого союзу з Богом, союзу, який не відволікається ні на що інше. Ісус запрошує до безшлюбності заради Царства Божого в Євангелії від Матея: «Хто може вмістити, нехай вмістить». Святий апостол Павло поновлює запрошення Ісуса і пояснює його основу: «Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; 33 а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, 34 і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. 35 Кажу це вам на вашу користь, - не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, а той, хто не віддає, робить ще краще». (Перше послання св. апостола Павла до коринтян 7,32-35.38) У той же самий час, шлюб є доброю справою. Кожен є вільним одружуватися і виходити заміж: «Нехай робить, як хоче, не згрішить», - каже св. Павло. Але апостол не приховує і своєї переваги - безшлюбності - і відкрито пропонує піти цим шляхом: «Добре їм залишатися, як я», - тобто в безшлюбності і стриманості. На основі цього євангельського вчення про шлюб та безшлюбність висловлювалися Святі Отці Церкви. «Шлюб - добра справа, але дівицтво краще», - писав св. Іван Златоустий. «Шлюб - це добре, - стверджував, у свою чергу, святий Амвросій Медіоланський. - Але дівицтво - краще. Я не відмовляю від шлюбу, але перераховую переваги дівицтва. Порівнюю добро з добром, щоб було те, що краще». А святий Ієронім казав, що «між шлюбом і дівицтвом - така ж різниця, яка є між тим, що добре, і тим, що краще». І, нарешті, святий Августин: «Згідно Божественному закону, стриманість перевершує подружжя, і християнське дівицтво перевершує шлюб. Шлюб не рівний за своїм благом стриманості дів». Якщо ті, що живуть в безшлюбності заради Господа можуть перебувати в єднанні з Богом, не відволікаючись, то це зовсім не означає, що одружені і заміжні є християнами другого сорту. Безліч батьків і матерів сімейства стали святими. Точно так само, і безліч безшлюбних, присвячених Богу, не знайшли святості. Святість здобувається не дівицтвом і не шлюбом, а Божественною любов'ю, милосердям, яке завжди проявляється в турботливій любові до ближнього, коханого так, як любить Бог. І сімейній людині надається багато можливостей любити Господа і служити Йому в ближньому: чи то чоловік, дружина, діти чи батьки. За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у квітні 2014 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|