Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Чи можна назвати морально припустимим штучне запліднення, при якому не гинуть ембріони?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чи можна назвати морально припустимим штучне запліднення, при якому не гинуть ембріони?
   

ПИТАННЯ: Чи можна назвати морально припустимим штучне запліднення, при якому не відбувається загибель ембріонів?

ВІДПОВІДЬ: Католицька Церква вважає неприпустимим будь-яке штучне запліднення, і не тільки через участь «зайвих» ембріонів. Аморальним є не тільки ЕКО, тобто запліднення в пробірці, тобто за межами тіла матері, але і будь-яке штучне запліднення, в тому числі інсемінація – при якій не відбувається загибель ембріонів.

Це вчення пояснюється тим, що штучне запліднення не відбувається шляхом «особистого і свідомого акту», як говорив Папа Іван XXIII, – акту, в якому дві особистості – подружжя – цілком віддають себе один одному.

Штучне запліднення роз'єднує два нерозривних аспекти – зачаття і єднання подружжя, – подібно до контрацепції, тільки з протилежною метою. Штучне запліднення припускає маніпуляцію статевими клітинами з боку третіх осіб, при відсутності взаємного дару подруг один одному. Зачата таким чином дитина - не плід любові, а продукт, виконаний фахівцем «на замовлення».

Людська особистість – не породження двох репродуктивних клітин, а плід взаємної віддачі двох особистостей в їх цілісності – єдність тіла і душі.

Ось що говорить про це інструкція Конгрегації віровчення «Donum Vitae»: «Подружній акт, в якому подруги висловлюють взаємне дарування себе один одному, в той же час виражає і відкритість стосовно дару життя. Це акт, в якому нероздільно з'єднані тілесне і духовне. У тілі та за допомогою тіла подруги здійснюють свій шлюб і можуть стати батьком і матір'ю. Виходячи з поваги до мови й до природної щедрості їхніх тіл, подружнє єднання повинно відбуватися, будучи відкритим до дітонародження, а народження нової особистості повинно бути плодом і результатом подружньої любові. Життя людини, таким чином, одержує початок в зачатті, пов'язаному з єднанням батьків, не тільки біологічним, а й духовним &- батьків, які стали єдиними завдяки узам шлюбу. Запліднення, яке відбувається поза тілами подружжя, в силу самого цього факту виявляється позбавленим тих аспектів і ціннісних вимірів, які виражаються в мові тіла і в єднанні людських особистостей» (2,4 в).

Повертаючись до нашого питання: загибель надлишкових ембріонів обтяжує моральне зло, пов'язане з штучним заплідненням, але це не є головною проблемою. Документ Конгрегації віровчення підтверджує неприпустимість такого методу навіть у випадку, якщо жоден ембріон не гине.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!