Чи можливо називати Бога Трійцею? Чи не є це даниною язичницькому багатобожжю?

ПИТАННЯ: Хотілося б знати, чи правильно ми сприймаємо Бога. Отже, в Новому Завіті Бог відкрив нам Себе в трьох особах: Бог-Отець, Син і Дух Святий. Три особи є Одним Богом, а Один Бог є кожною з них. Чи можливо в цьому випадку називати Бога Триєдиним чи Трійцею (від слова «три»)? Чи не є це данина язичницькому багатобожжю?

ВІДПОВІДЬ: Дякуємо за це запитання, яке стосується термінології: у запитувача немає сумніву в тому, що Бог відкрив Себе в трьох особах - як Отець, Син і Святий Дух, - але викликає збентеження сам термін «Трійця», що походить від числівника «три». Справді, такого слова у Біблії немає, але його використовували з перших століть християнства. Богооткровенна істина Святої Трійці була одним з джерел живої віри Церкви. Формулювання, що стосуються Триєдиного Бога, зустрічаються вже в апостольських писаннях, як свідчить вітання, яке перейшло в євхаристійну Літургію: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога Отця і причастя Святого Духа з усіма вами!» (Друге послання св. апостола Павла до коринтян 13, 13).

Упродовж перших століть свого існування Церква прагнула більш детально сформулювати свою тринітарну віру як для того, щоб поглибити власне віророзуміння, так і для того, щоб захистити віру від помилок, що спотворювали її. Саме таким чином з'явилися певні терміни, що пояснюють біблійні поняття. Це було справою древніх вселенських соборів і плодом богословських праць отців Церкви, яких підтримувало почуття віри християнського народу.

Для того, щоб сформулювати догмат про Трійцю, Церква повинна була розробити відповідну термінологію за допомогою понять філософського походження: «сутність», «лице» або «іпостась», «відносини» і т.п. Це не означає, що вона підпорядкувала віру людському розумінню, але надала новий, нечуваний сенс цим термінам, покликаним відтепер означати також незбагненну таємницю, яка далеко виходить за межі всього, що ми можемо собі уявити з людського погляду.

Церква вживає вираз «сутність» (іноді те ж саме передається за допомогою слів «істота» або «природа»), розуміючи під ним Боже буття в його єдності. Термін «особа» або «іпостась» означає Отця, Сина і Святого Духа в їхньому реальному розходженні один від одного; термін «відносини», вказуючи, що це розходження полягає в їхній взаємній співвіднесеності.

Трійця єдина. Ми не сповідуємо трьох богів, але єдиного Бога в трьох особах: «Трійцю єдиносущну». Божественні Особи не поділяють між собою єдину Божественність, але кожна з Них є Бог в цілому: Батько є те ж, що Син, Син – те ж, що Отець, Син і Отець те ж, що Дух Святий, тобто єдиний Бог за природою. Кожна з трьох Осіб є ця реальність, тобто Божественна сутність, істота або єство.

Говорячи про Трійцю, маємо на увазі, що Бог один, але в трьох Особах: Отець, Син і Святий Дух. Про те, що Бог є в трьох Особах, ми знаємо тільки тому, що Він Сам нам це відкрив. Якби Він цього нам не відкрив, то людина своїми силами ніколи б не змогла додуматися до цієї реальності, яка перевершує можливості її розуму.

У Новому Завіті є чимало місць, де більш-менш явно йдеться про Трійцю. Найвідоміший з цих уривків - це кінець Євангелія від Матея: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

Жалюгідну спробу пояснити, що таке Трійця, можна зробити, відштовхуючись від прологу Євангелія від Івана: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог». У грецькій мові тут вжито слово «Логос», що означає думку. Думка Бога так само велика, як і Сам Бог. Він досконало знає Себе і все, що може від Нього відбуватися. Можна сказати, що Бог мислить реальність, яка так само велика, як і Він.

З нами ж цього не відбувається: знання, яке є в нас про себе, про нашу сутність, про наше минуле, сьогодення і майбутнє, нескінченно мале в порівнянні з тим, чим ми є. Наша думка не так велика, як ми. Тому можемо сказати, що наша думка - це породження нашого розуму.

Отже, Бог породжує у Своєму розумі досконалий образ Себе. І образ цей однієї сутності з Ним і є тією ж реальністю. Це - друга Особа Пресвятої Трійці: Син. Син, Логос - це думка Бога. Ісус - це Слово, що стало плоттю.

У «Символі віри» ми стверджуємо, що Ісус Христос - це Бог від Бога, світло від світла, Бог істинний від Бога істинного, народжений, нестворений, єдиносущний з Отцем.

Те, що ми сказали про думки Бога, можна сказати і про Його любов. Любов Бога велика настільки, наскільки великий Він є. Любов Бога велика настільки, наскільки велике Його благо. Тому Любов Бога, яку ми називаємо Святим Духом, - це та ж Божественна сутність, вона не інший Бог, але так само велика, як Отець і Син. Ось третя Особа Пресвятої Трійці. Святий Дух у лоні Трійці - це Любов: та любов, якою Отець любить Сина, а Син любить Отця.

Які ж взаємини між трьома Особами в Трійці? Три Особи - або Іпостасі - це один-єдиний Бог. Жодна з Осіб ні вище, ні нижче іншої. Вони розрізняються між собою тільки стосунками: породжує (Отець) - породжений (Син), Той, що видихається (Святий Дух), і видихає (Отець і Син).

Звичайно, все сказане, повторюємо, лише натяк на спробу якось пояснити Трійцю і зрозуміти цю неосяжну реальність, яка багаторазово перевершує наші розумові здібності. Усім відомий епізод, що стався з Блаженним Августином на узбережжі Остії: за переказами, коли Августин прогулювався по берегу моря, розмірковуючи про таємницю Пресвятої Трійці, він побачив хлопчика, який викопав ямку в піску і переливав туди воду, зачерпуючи її черепашкою з моря. Блаженний Августин запитав, навіщо він це робить. Хлопчик йому відповів: «Я хочу вичерпати все море в цю ямку!»

Августин усміхнувся і сказав, що це неможливо. На що хлопчик відповів: «А як же ти своїм розумом намагаєшся вичерпати невичерпну таємницю Господню?».

Вирита в піску ямка - це наша голова, наші розумові здібності.

Таким чином, термін «Трійця», не будучи у вузькому сенсі біблійним, був створений для того, щоб укласти цю неосяжну, незбагненну реальність у межі, можливі для нашого обмеженого розуміння. Хоча у Біблії не присутнє слово «Трійця», в ній, відповідно до сказаного, є всі елементи, що підтверджують реальність, укладену в слово «Трійця». Не треба забувати, що Біблія - це не звід доктрини, а Божественне Одкровення, яке лягло в основу християнської доктрини, яка розкриває це Одкровення впродовж століть під упливом Святого Духа, Який провадить Церкву до повноти пізнання Бога.

Таким чином, головне - не слово «Трійця», а сенс, який ми вкладаємо у вираз «Пресвята Трійця», що традиційно використовується для передачі основоположної істини нашої віри.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!