Чи є гріхом для католика перейти у православ’я?

ПИТАННЯ: Чи є гріхом для католика перейти у православ'я?

ВІДПОВІДЬ: Звернемося до важливого документу Конгрегації віровчення, оприлюдненого 6 серпня 2000: Dominus Iesus. У цьому документі стверджується, що є одна Церква Христова, і Церква ця перебуває ("subsistit in") в Католицькій Церкві. Інші Церкви, що не мають повного сопричастя з Католицькою Церквою, позбавлені деяких істотних елементів, необхідних для того, щоб бути Церквою в повноті.

Так, першість Наступника святого Петра не є «декоративним» елементом: Христос дав святому Петру владу непомильно утверджувати у вірі.

Перехід до Православної Церкви означав би відділення від єдності Христової Церкви. В богослов'ї це кваліфікується як гріх розколу і є тяжким гріхом.

Повернемося до документа Dominus Iesus (16,17), в якому пояснюється, чому православні Церкви, хоча і мають апостольське спадкоємство і дійсні Таїнства, не володіють повнотою того, що властиве Церкві.

«Господь Ісус, єдиний Спаситель, зібрав не просто громаду учнів, а встановив Церкву як тайну спасіння: Він Сам в Церкві і Церква - в Ньому (Пор Євангелія від св. Івана 15,1; Послання св. апостола Павла до галатів 3,28; Послання св. апостола Павла до ефесян 4,15-16; Дії святих апостолів 9,5). Тому повнота Христової тайни спасіння також належить до Церкви, невіддільно від її Господа. В дійсності, Ісус Христос присутній в Церкві і продовжує в ній справу спасіння за її ж допомогою (Пор Послання св. апостола Павла до колосян 1,24-27), бо вона - Його Тіло (Пор Перше послання св. апостола Павла до коринтян 12,12-13; 27; Послання св. апостола Павла до колосян 1,18). Подібно до того, як голова і члени живого тіла не схожі, але і невіддільні один від одного, Христос і Церква не можуть бути змішані або розділені, являючи світу у всій своїй повноті єдиного Христа. Те ж саме виражено в Новому Завіті - за допомогою ототожнення Церкви з Нареченою Христовою (Пор Друге послання св. апостола Павла до коринтян 11,2; Послання св. апостола Павла до ефесян 5,25-29; Об'явлення св. Івана Богослова 21,29).

У зв'язку з одиничністю і вселенськістю спасительного посередництва Ісуса Христа необхідно твердо вірити в істину католицького віровчення про єдинність заснованої Ним Церкви. Оскільки є один Христос, то існує одне Тіло Христове і одна Наречена Господня: "Єдина Вселенська і Апостольська Церква". Більш того, обітниця Господа не залишити Свою Церкву (Пор Євангелія від св. Матвія 16,18; 28,20) і вести її Духом Істини (Пор Євангелія від св. Івана 16,13) означає, відповідно до Католицького віровчення, прояв єдиності та єдності Церкви, а також все, що відноситься до її цілісності.

Католики покликані сповідувати, що існує історична безперервність - вкорінена в апостольській спадкоємності - Церкви, заснованої Христом і Католицькою Церквою: "Це і є єдина Церква Христова <...>, яку Спаситель наш по Воскресінні Своєму доручив пасти Петру (Пор Євангелія від св. Івана 21, 17) і йому ж, як і іншим апостолам, довірив її поширення і управління (Пор Євангелія від св. Матвія 28,18) і назавжди поставив її як "стовп і утвердження істини" (Перше послання св. апостола Павла до Тимофія 3,15). Ця Церква, встановлена і влаштована в цім світі як спільнота, перебуває ("subsistit in") в Католицькій Церкві, керованій наступником Петра і єпископами в сопричасті з ним. Словосполученням "subsistit in" ("перебуває в") II Ватиканський Собор прагнув врівноважити два віроповчальні висловлювання: з одного боку, що Церква Христова, незважаючи на розділення, що існують між християнами, перебуває в повноті лише в Католицькій Церкві, з іншого боку - те, що "поза її огорожею також можна зустріти безліч крупиць святості та правди" (тобто в Церквах і церковних громадах, які не перебувають у досконалому сопричасті з Католицькою Церквою). Однак, беручи це до уваги, необхідно стверджувати, що "сила їх виходить від тієї повноти благодаті та правди, яка ввірена Католицькій Церкві".

Таким чином, існує єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, керованій Наступником св. Петра і єпископами, що перебувають з ним у сопричасті. Церкви, які не перебувають у досконалому сопричасті з Католицькою Церквою, залишаючись об'єднаними з нею міцними зв'язками - апостольською наступністю і Таїнством Євхаристії, - є справжніми помісними Церквами. Крім того, Церква Христова перебуває і діє також і в цих Церквах, навіть якщо їм не вистачає повного сопричастя з Католицькою Церквою і вони не приймають Вчення про Верховенство влади, яким, з волі Божої, володіє Єпископ Риму, який здійснює її в усій Церкві».

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!