Багатство і розкіш Церкви.

ПИТАННЯ: Ісус народився у бідності й усе життя прожив в бідності. Як же вийшло, що рік за роком Церква накопичила величезні багатства, які, до речі, дуже і дуже помітні у вбраннях Папи Римського? Хіба не сказав Ісус не збирати собі скарбів на землі, де їх винищують «міль та іржа»?

ВІДПОВІДЬ: Почнемо із зауваження про одяг Святішого Отця. Йдеться, звичайно, про священичі вбрання, які він одягає для Святої Літургії та інших богослужінь. Навряд чи, говорячи про вбрання, Ви мали на увазі його повсякденну білу сутану. Ісус також носив довгу туніку без швів. І, безумовно, це був пристойний і гідний одяг.

Так, Ісус народився бідним, Він вибрав бідність і полюбив бідних. Але Він не говорив зруйнувати Єрусалимський Храм через його надмірну розкіш. А ось тих, хто перетворив дім молитви на «вертеп розбійників», Він з Храму вигнав. Спостерігаючи за цим, учні пригадали слова зі Святого Письма: «Ревнощі за домом Твоїм з'їдають Мене» (Євангелія від св. Івана 2, 17).

В Одкровенні можна прочитати, з якої матерії зроблений Небесний Єрусалим. Зрозуміло, це лише образний опис – адже Небеса нематеріальні. Однак використовуються наступні образи: «мур був збудований з яспису, а місто було як чисте золото, подібне до чистого скла.

Підвалини муру міського прикрашені були всіляким дорогоцінним камінням. Перша підвалина яспис, друга сапфір, третя халкедон, четверте смарагд» (Об'явлення св. Івана Богослова 21, 18–19).

Ось чому наші Отці по вірі не просто побудували «функціональні» храми, але наділили їх і зовнішньої символікою, яка відображає велич того, що прославляється всередині. Ми, люди, складаємося не тільки з душі: нашою невід'ємною частиною є і тіло, яке потребує і речей видимих.

Зауважимо, що для позначення величі і блиску небесної реальності та поклоніння, яке там возносять Богові, в Одкровенні згадуються найдорогоцінніші матеріали. Наприклад, кадильниця: «І прийшов другий Ангел, і став перед жертовником із золотою кадильницею, і дано було йому багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертовника, який перед престолом» (Об'явлення св. Івана Богослова 8, 3).

Деякі прикрашають і тримають у розкоші свої будинки і одяг, а коли йдеться про те, щоб віддати щось Богу, який полюбив нас, – чомусь відразу ж звинувачують Церкву в багатстві. Ті, які люблять Бога, навряд чи звертають на це увагу. Навпаки, вони хотіли б докластися до величі християнського культу. Як правило, обурюються ті, хто не ходить до Церкви, а в своєму приватному житті дозволяють собі багато чого заради задоволення власних примх.

Ісус не робив зауважень священникам за те, що вони здійснювали культ занадто урочисто. Він викривав у них інше. До того ж, пишність священичого одягу була вимогою, присутньою у Святому Письмі. Старий Завіт аж до найдрібніших деталей уточнює, якими повинні були бути священичі ризи і прикраси. Щоб переконатися в цьому, можна почитати, наприклад, 28, 29 і 39 глави Книги Виходу і 8 главу Книги Левіт.

А одяг первосвященника був найскладнішим: на звичайний одяг левита одягали щось подібне до стихаря. У нижній частині він був вишитий фіолетовими і червоними гранатами і прикрашений золотими дзвониками. А на перший стихар потрібно було надіти ще один – ефод, що складався з переднього і заднього полотнища, які з'єднувалися на плечах двома нараменниками, і на кожному з них кріпився оправлений в золото камінь онікс з іменами колін Ізраїлевих. Нарешті, на грудях первосвященник носив наперсник – своєрідну кишеню, в якій були урім і туммім. А на зовнішній частині цієї кишені в три ряди виблискували 12 дорогоцінних каменів, на яких були викарбувані імена 12 колін Ізраїлевих.

Головний убір первосвященника був прикрашений золотою діадемою, на якій були викарбувані слова «святість» і «Ягве».

Таким чином, священичі ризи були насичені символікою і зовсім не позбавлені матеріальної цінності. І тільки в дні спокутування священники одягалися у простий одяг з білого льону.

Слова Ісуса – «Не збирайте собі скарбів на землі, де нищить їх міль та іржа» – закликають нас дбати про наше майбутнє у вічності. І, в деякому розумінні, саме до цього закликає і краса культу. Священичі вбрання й начиння не збирають нікому скарбів: вони є власністю Церкви як такої. Тому вони належать і мені, і тобі, і кожному члену Церкви. Вони не є приватною власністю Папи, який, до речі, в своєму приватному житті не дозволяє собі жодних дорогих задоволень.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!