Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Які покликання бувають у Церкві, крім монашества і шлюбу?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Які покликання бувають у Церкві, крім монашества і шлюбу?
   

Які покликання бувають у Церкві, крім монашества і шлюбу?ПИТАННЯ: 

Які покликання бувають у Церкві, крім монашества і шлюбу?

ВІДПОВІДЬ:

Християнин не зобов'язаний перебувати у шлюбі або присвячувати себе Богові через євангельські поради. В історії Церкви є чимало святих людей, які не мали ні того, ні іншого статусу. Кожен з них у певному сенсі мав сім'ю, про яку дбав або матеріально, або духовно. Це могли бути рідні, друзі, громада. Основне покликання християнина полягає не в прийнятті будь-якого статусу, а в самовіддачі ближньому, за прикладом Бога, що став даром для людей.

Серед таких «одинаків» є і ті, хто марно чекають зустрічі з людиною, з якою можна створити сім'ю: вони також покликані жити для інших, а не тільки для себе, здійснюючи у своєму житті та на своєму місці своєрідне материнство і батьківство щодо братів і сестер.

До таких людей належать і подвижники страждання, – в історії Церкви їх теж було чимало. Згадаймо слугу Божу Марту Робен (1902–1981): вона не була ані монахинею, ані дружиною. Вона прожила у фізичних стражданнях і в темряві, не маючи можливості навіть поворухнутися, і живилася тільки Євхаристією. Марта говорила, що її покликання – молитися і своїми стражданнями брати участь у жертвопринесенні Ісуса Христа за спасіння людства.

Усі люди без винятку, сімейні, богопосвячені, незаміжні та неодружені, покликані перетворювати свою працю і своє життя в жертву Богові за життя світу. Святий апостол Павло в Посланні до Римлян нагадує: «Ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе; бо коли живемо – для Господа живемо; і коли вмираємо – для Господа вмираємо: і тому, чи живемо, чи вмираємо, – завжди Господні». Щеплені до лози – Ісуса Христа – в будь-якому статусі та життєвій ситуації ми покликані жити так, щоб приносити плоди.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у липні 2020 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!