Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Про “два суди”.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про “два суди”
   

Про “два суди”ПИТАННЯ: 

«Якщо перед ликом Ісуса ми постанемо саме на Страшному суді, тоді що ж таке приватний суд? Чи приватний суд - це не Боже рішення, а тимчасове, і в залежності від фактів, що відкриються про кожного у всій повноті в кінці часів, це рішення може бути змінено? Інакше виходить, що людина буде суджена двічі, причому вдруге "постанова" суду вже відома, незмінна і оскарженню не підлягає, які б обставини не були відкриті в кінці часів».

ВІДПОВІДЬ: 

Останній суд не є просто повторенням приватного суду. Зрозуміло, Страшний суд нічого не додає до стану душі тих, хто знаходиться в раю або пеклі. Основна новизна буде полягати в тому, що під час Останнього суду відбудеться воскресіння тіл. А це, безсумнівно, розширює стан блаженства або, навпаки, нещастя, в залежності від того, чи отримав чоловік нагороду чи засудження.

Крім того, приватний суд здійснюється над тим, що людина скоїла за час свого життя, а на Страшному суді людина буде суджена також на основі наслідків, які мали її вчинки для тих, хто жив після неї. Також і в цьому може зрости як заслуга, так і провина. Ось що пише святий Тома Аквінський на цю тему: «Слід зауважити, що хоча земне життя людини завершується зі смертю, воно певним чином продовжується далі. По-перше, в тому сенсі, що вона продовжує жити в пам'яті людей, в якій іноді зберігається добра або погана слава всупереч істині. По-друге, вона триває в дітях, які отримують щось від батьків. <...> По-третє, вона триває в справах: наприклад, обманом Арія і інших шахраїв пустила паростки невіра, аж до кінця віку <...>. По-четверте, вона продовжується в стані плоті: іноді вона похована з пошаною, іноді не похована, але врешті-решт все перетворюється в прах. По-п'яте, вона продовжується в речах, які людина любила, наприклад, в деяких земних благах - одні швидко закінчуються, інші тривають довше. Отже, все це повинно піддатися випробуванню Божого суду. Ось чому не може бути досконалого і явного суду, поки триває сьогодення. Ось чому повинен відбутися Страшний суд в останній день, коли буде остаточно і явно винесено суд про все, що стосується кожної людини».

Врятовані не повинні чекати Страшного суду, щоб відправитися в рай, так само як і засуджені не повинні чекати Страшного суду, щоб відправитися в пекло. Грунтуючись на Святому Письмі, святий Тома стверджує: «Деякі вважали, що душі святих не отримають нагороди на небесах, а душі засуджених не будуть приречені на пекло, поки не настане день Суду. Однак тут очевидна омана, судячи зі слів апостола (2 Кор 5): "Ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа". Це означає, по суті, бачити Бога, що, за словами святого Івана, і є "вічне життя". Тому очевидно, що душі, відокремлені від тіла, насолоджуються вічним життям. Отже, можна стверджувати, що після смерті людина знаходить незмінний стан в тому, що стосується душі. Як наслідок, для нагороди душі немає причини відкладати суд» («Сума теології» III). Святий Тома додає пояснення про те, що станеться на Останньому суді в порівнянні з приватним: «Оскільки існують інші речі, які стосуються людини, які відбуваються протягом всього часу і не є чужими для Божого суду, необхідно, щоб і в кінці часів вони також були піддані суду. Дійсно, хоча людина в них не може мати ні заслуг, ні провини, вони все ж є частиною винагороди або покарання. Тому вони піддаються остаточному суду».



 

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у листопаді 2017 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!