 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Не секрет, що деякі гріхи, які вважалися тяжкими в минулому і в яких слід було обов'язково каятися на сповіді, сьогодні вже не вважаються такими. Чи можна стверджувати, що вчення Церкви не безпомилкове в питаннях моральності? ВІДПОВІДЬ: Необхідно усвідомлювати різницю між моральним вченням і дисциплінарними приписами. Що стосується морального вчення, то Церква ніколи його не зраджувала, а тільки удосконалювала. Ось що пише про це святий Іван Павло II в енцикліці «Veritatis splendor»: «Розвиток морального вчення Церкви подібний догматичному. Папа Іван XXIII, слова якого відносяться також до навчання про мораль, на відкритті II Ватиканського собору (11.10.1962) сказав: "Це достовірне і незмінне вчення (тобто християнське вчення у всій своїй повноті), якого належить незмінно дотримуватися, роз'яснювати і представляти таким чином, щоб воно відповідало вимогам сучасності. З одного боку, воно як звід зібраних істин нашого вчення є скарбом віри, з іншого боку, це форма, за допомогою якої вони передаються, зберігаючи свій сенс і силу"» (примітка 100). Папа Войтила посилається також на слова Павла VI: «Треба уникати підбурювання віруючих до тієї думки, що після Собору були нібито дозволено деякі речі, проголошені Церквою перед тим внутрішньо негативними. Хіба не видно, що від цього відбувається гідний жалю моральний релятивізм, який є загрозою для всієї спадщини церковного вчення?» (Прим. 131). Зовсім по-іншому справа з дисциплінарними приписами. Церква, яка їх встановлює, вправі їх скасувати. Наприклад, раніше був обов'язковим передріздвяний піст і утримання від м'яса в переддень Різдва. Гріх є тяжким, коли мова йде про такі матерії, як ідолопоклонство і марновірство, богохульство, обман і лжесвідчення, вбивство, дії проти шостої заповіді, розкрадання матеріальних і духовних благ. У цій області Церква безпомилкова і незмінна в своїх судженнях. Ця безпомилковість пов'язана не тільки з догматичними визначеннями, але і з ординарним учительством Церкви. Вчення безпомилкове, коли єпископи згодні з Папою Римським в тому, щоб вважати якусь доктрину остаточною. Про це також свідчить Другий Ватиканський собор: «Коли Римський Папа, або весь склад єпископів разом з ним приходять до того чи іншого рішення, то виносять вони його згідно самого Одкровення, якого всі повинні триматися. - Одкровення, яке в недоторканності передається письмово або через законне єпископське спадкоємство, і перш за все турботами самого Папи Римського, а також свято зберігається і вірно викладається в Церкві завдяки просвітленню Духа істини» (Lumen Gentium 25). За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у листопаді 2017 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
