 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Чи прийнятні ГМО з моральної точки зору? Чому Католицька Церква не висловлюється на цю тему? ВІДПОВІДЬ: У минулому Апостольська Столиця заявляла про підготовку спеціального документа, присвяченого генетично модифікованим організмам, однак документ не був опублікований. Ймовірно, причина полягала в різних підсумках і оцінках проведених досліджень. Проте Апостольський Престіл неодноразово піднімав це питання. Коли Церква виносить якесь судження, це стосується етичної сфери, а саме блага людини. Перед тим як Церква виносить судження, вона повинна володіти у своєму розпорядженні достатніми науковими даними. В цілому можна сказати, що прийнятність ГМО оцінюється в світлі двох основних чеснот: розсудливості і справедливості. Коли мова йде про співвідношення науки і етики, по-перше, визначається етична допустимість ризику, пов'язаного з ГМО, відповідно до критерію пропорційності. Неприпустимо піддавати ризику здоров'я людини, і в цій області неможливо також толерантно відноситься до меншого зла, як це зазвичай відбувається в фармакології: людина приймає ліки, знаючи, що вони можуть привести і до негативного ефекту. У випадку ліків ми маємо справу з невідкладним благом, яке необхідно отримати. Прийом того чи іншого препарату гарантує позитивний результат, в той час як побічні негативні ефекти не викликаються довільно. У разі ж ГМО не існує аспекту невідкладності їх виробництва, тому і моральна оцінка, можна сказати, буде суворіша. Виробництво ГМО спрямоване не на досягнення невідкладного блага людини, а служить для його благополуччя або для більшої вигоди. Слід мати на увазі і критерій загального блага, тобто блага всіх людей - не тільки в сьогоденні, але і в майбутньому. На цю тему, наприклад, Німецька єпископська конференція висловлювалася наступним чином: «Світ - це дар Бога людині. Він дарований їй для того, щоб передавати його далі. Тому людина несе також відповідальність за ті покоління людства, які прийдуть після неї. Таким чином творіння стає спадщиною, переданою від нинішніх поколінь до майбутніх поколінь, у яких неприпустимо його віднімати, марнуючи або обтяжуючи тяжкою заставою. Відповідальність людини за творіння - це відповідальність за збереження спадщини, щоб не залишити пустелю на місці саду» (Декларація про творіння і майбутнє людства, 1980). Необхідно мати на увазі і інші етичні проблеми. Перша полягає в наступному: чи припустимо маніпулювати живою природою? Деякі богослови дають ствердну відповідь: припустимо за умови, що це морально сумісно із захистом живих істот, а дії по модифікації виправдані пропорційними потребами і спрямовані на реалізацію спільного блага. Забезпечення біорізноманіття в створеному Богом світі залишається великою цінністю. Ми не можемо замінювати собою Творця, як свідчить Псалом: «Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка» (119,96). У науки також є свої межі, про що свідчить сама її історія: наука постійно розвивається і відкриває феномени, закони та процеси, які колись здавалися їй безглуздими і незначними. Не може бути ніяких сумнівів у тому, що з моральної точки зору прийнятні і бажані біотехнології, здатні зменшити забруднення навколишнього середовища і скоротити споживання невідновлюваних ресурсів. На даний момент в оцінках різних біотехнологій необхідно звертати увагу на їх вплив на людське здоров'я, крім того, вони повинні здійснюватися в інтересах не окремих груп, а всіх людей. Етична оцінка буде негативною щодо маніпуляцій, які знижують біологічне різноманіття. За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у листопаді 2017 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
