 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Чи можна якось допомогти людям з транссексуальністю? ВІДПОВІДЬ: Нездатність приймати свою тілесність, тобто сприймати її як свою власну, з усією складністю її біологічної структури і фізіологічних процесів, - це велика трагедія для людини. Мова не йде про те, що людині «не подобається» власне тіло. У разі транссексуальності людина не може ототожнити себе зі своїм тілом, перш за все в тому, що стосується сексуальної сфери. Іншими словами, чоловік ідентифікує себе як жінку, ув'язнену в чужому їй чоловічому тілі, або жінка відчуває себе чоловіком, незважаючи на жіноче тіло. Хибна сексуальна ідентичність - це стан крайнього і непереборного внутрішнього конфлікту. Він може бути більше чи менше інтенсивним в залежності від кожного окремого випадку, однак цей стан не можна недооцінювати. Результатом помилкової сексуальної самоідентифікації може бути серйозна депресія, що доходить до самогубства. Проблема в тому, що в разі транссексуальності вкрай важко усунути причину проблеми. Незважаючи на численні наукові дослідження, досі не вдалося встановити цю причину. Висувалися різні гіпотези, але жодна з них не прояснює всіх сумнівів. Більш того, деякі теорії, незважаючи на те, що вони засновані в певній мірі на фактах, виключають одна одну. Сучасна медицина намагається згладити цей внутрішній конфлікт за допомогою пристосування тіла до психіки, яка переживає внутрішню драму. За допомогою гормональної стимуляції з одного боку і хірургічних втручань - з іншого, за допомогою юридичної зміни ідентифікації відповідно до сексуального самосприйняття, а також за допомогою психотерапії медицина намагається вибудувати в транссексуальній особистості почуття зв'язку з тілом, яке було хірургічно модифіковане. Зрозуміло, не у всіх випадках цей процес доводиться до кінця. Іноді для відносного психологічного комфорту транссексуальної особистості досить змінити стать через суд, одночасно з гормональною стимуляцією і психотерапією. Але навіть тоді, коли процес «зміни статі» доводиться до кінця, він не робить з чоловіка жінку і навпаки. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, необхідно звернути увагу на те, на чому заснований процес «зміни статі». Процес пристосування біологічної статі до статі, яку відчувають за допомогою почуттів, відбувається не відразу, а поступово, продовжуючись не менше двох років. Спочатку проводиться стимуляція гормонами з метою усунення характерних ознак статі, що відторгається, і поступового формування ознак протилежної статі. У певний момент проводиться хірургічне втручання. Видаляються гонади - органи, що утворюють статеві клітини, адже це саме вони відповідальні за вироблення статевих гормонів біологічної статі. Видаляються також зовнішні статеві органи, а в подальшому встановлюються біопротези, що імітують геніталії протилежної статі. Вони складаються з живих тканин, проте позбавлені структури та рис, притаманних справжнім органам. У них немає також основних характеристик репродуктивних органів: вони не можуть служити дітонародженню. Попросту кажучи, так звана операція зі зміни статі - це сукупність медичних процедур, за допомогою яких наносяться каліцтва тілу, проводиться стерилізація, тіло піддається такій модифікації, щоб бути якомога більше схожим на тіло людини протилежної статі, того, з яким тепер ідентифікує себе транссексуальна особистість. Але після всіх цих процедур в повсякденному житті чоловік, який піддався цьому втручанню, починає помічати, що незважаючи на отриману на операційному столі зовнішність, не став жінкою, а жінка не стала чоловіком. Протези, навіть біологічні, залишаються лише протезами. Але виникають і інші проблеми. Суспільні відносини руйнуються, руйнуються родинні зв'язки. Іноді зміна статі перетворюється на якусь демонстративну дію, прояв ексгібіціонізму. На жаль, драма транссексуальності нерідко використовується як політична зброя, причому сама людина та її гідність відходить на останній план. Як же можна допомогти транссексуальній особистості? Безсумнівно, необхідно проводити ретельні дослідження, щоб краще зрозуміти стан психіки таких людей. Слід розвивати дослідження в області психології і психіатрії, які б дозволили подолати внутрішній конфлікт, який переживає людина. Тому що перш за все мова йде про розлад психіки, яка з невідомих причин відкидає тіло як те, що не відповідає своїй статі. Зрозуміло, деяким здається набагато простіше удосконалити фармакологічне втручання і техніки пластичної хірургії, ніж піднімати питання про зцілення психіки. Але легше не означає краще, не означає, що це для людини є справжнім благом. Справа в тому, що сексуальна ідентифікація не стоїть на тому, що ми відчуваємо, але залежить від того, що генетично виражено в нашому тілі. Навіть якщо «змінити стать», ДНК не зміниться. Те, що людина набуває після операції, що не зцілює, - можливо, тільки на самому початку полегшує стан. Рано чи пізно повертаються всі страждання, пов'язані з розладом, лікувати які треба було не на операційному столі. Не слід плутати транссексуалізм з гермафродитизмом. У цьому випадку проводиться хірургічна операція не зі зміни статі, а з приведення репродуктивних органів до стану однієї статі, що визначається по ряду ознак і після ретельного обстеження. За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у листопаді 2017 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
