 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Який сенс здійснювати заупокійні Літургії через багато років після смерті, адже покійні, можливо, в них більше не мають потреби? ВІДПОВІДЬ: Так само, як немає меж любові до своїх близьких, немає меж і пам'яті про них, в тому числі і молитовної. Наша віра допомагає здолати бар'єр смерті, що відокремлює від тих, кого ми любимо, і перебувати з ними в повному спілкуванні. Вчиненням заупокійних Служб ми даруємо їм найвище благо: жертву Ісуса Христа. Ніколи не можна стверджувати, що покійні більше не мають потреби в наших молитвах. Крім того, ми мислимо в звичних категоріях часу, в той час як - за словами святого апостола Петра - «у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2 Петро 3,8). Якщо ж дійсно хтось із покійних не потребує заупокійних Літургій, оскільки насолоджується вічним блаженством і спогляданням Бога в раю, ці Служби все одно не марні - адже безкровна жертва Христова відбувається і за інших, і в першу чергу це благо для нас самих. У Катехизмі Католицької Церкви стверджується також, що «наша молитва за них (тобто за покійних) може не тільки їм допомогти, але і зробити успішним їх заступництво за нас» (ККЦ 958). За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у травні 2017 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
