 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
ВІДПОВІДЬ: Так, Ісус, володіючи людською природою, відчував також всі людські почуття, звані емоціями. Ці почуття притаманні кожній людині і мають велике значення. Саме завдяки їм людина з великим або меншим бажанням виконує свій обов'язок, реагує на зло. Без них людське життя було б холодним і посушливим, позбавленим фантазії, стимулів, реакцій. Самі по собі ці почуття позитивні. З моральної ж точки зору вони не можуть бути ні хорошими, ні поганими, і все залежить від того, як людина ними користується. Стоїки вважали людські нахили (пристрасті) дурними. Для них ідеал людини полягав у атараксії, досягненні повної незворушності. Однак між нашими почуттями і почуттями Ісуса Христа все ж є різниця: справа в тому, що наша природа зранена гріхом і схильна до зла, в Ісусі ж ці почуття супроводжували природу досконалу, не пошкоджену первородним гріхом. Наше «я», покликане панувати над нашими пристрастями, - це людське «я», «Я» ж Ісуса Христа - Божественне. Тому все в Ньому було досконалим чином підпорядковане Його волі. Так, Ісус відчував і любов, і радість, і захоплення, і подив, і прихильність, і дружбу. Наприклад, Євангеліє говорить про Івана як про «учня, якого любив Ісус» (Ів 19,26). Ми зустрічаємо таких персонажів, як Марта, Марія, Лазар, великих друзів Господа. «Ісус, глянувши на нього, полюбив його», - читаємо в Євангелії від Марка, який розповідає про зустріч з якимсь юнаком. В оповіданні про вигнання торговців з Храму ми бачимо, як Він обурюється (Мт 21,12). А в 3 розділі Євангелія від Марка згадується про те, як Ісус «споглянув з гнівом» (Мк 3,5). Людські думки Ісуса особливо очевидні в момент Його страстей. «Смуток у мене на душі – аж до смерти!»: так Сам Господь описує ці почуття (Мт 26,38). Ісус зазнав дружбу з деякими людьми. Однак слід виключити досвід закоханості в тому сенсі, в якому ми розуміємо це слово, що відноситься до однієї людини. У Нього не було потреби поєднуватися з будь-ким узами подружньої любові, - Він Сам постає як Наречений: «І сказав їм Ісус: чи можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий?» (Мт 9,15). Отже, Ісус Христос мав ті ж почуттями, що і ми, однак вони завжди були спрямовані на добро і завжди підпорядковувалися розуму. Можна сказати, що емоції Ісуса були впорядковані і включені в місію, яку Йому належало виконати. Візьмемо, наприклад, розповідь про воскресіння Лазаря. У ньому говориться, що Ісус «сумував в нутрі» (Ів 11,38). Але це почуття було вписано в Його відносини з Отцем і в отриману від Нього місію: «Ісус, почувши те, сказав: ця хвороба не до смерті, а на Божу славу, щоб через неї прославився Син Божий» (Ів 11,4). За матеріалами: Радіо Ватикан Джерело: http://catholicnews.org.ua/ Опубліковано у травні 2017 р.
Читайте інші християнські статті Читайте другие христианские статьи
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
ПИТАННЯ: Якщо Ісус мав людську природу, таку ж, як наша, чи мав Він ті ж почуття, що відчуваємо ми? Чи злився Він, закохувався, чи було Йому смішно?