Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Чи насправді пекло вічне і невідворотнє?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чи насправді пекло вічне і невідворотнє?
   

Чи насправді пекло вічне і невідворотнє?ПИТАННЯ: Після всіх сказаних Папою слів про нескінченне милосердя Боже, який дає шанс будь-якому грішникові, здається дивним, що Він допускає вічне, невідворотнє пекло.

ВІДПОВІДЬ: Незворотність і вічність пекла - це істина, яка, здається, не відповідає вірі в милосердя Бога. Тому завжди були мислителі, які висували гіпотезу про відворотність пекла. Вони міркували про те, що Бог міг би і позбавити від пекла після необхідної кари, нехай навіть найжахливішої і тривалої. Звичайно, Всемогутній Бог міг би позбавити від пекла після необхідної кари, - але крім волі Божої є і завзятість грішника, воля засудженого, який не бажає любити Бога і хоче залишатися в пеклі. Ніхто, навіть Бог, не може примусити людину до любові.

Пекло розташоване у вічності, в контексті, де немає ні початку, ні кінця: йдеться про мить, яка ніколи не проходить. Приречені на нього не можуть покаятися - «у них немає часу для покаяння, тому що вони вийшли з часу і стали в'язнями миті, після якою не наступить жодна наступна мить», - стверджує сучасний богослов кардинал Джакомо Біффі.

Жак Маритен так писав про тих, хто перебуває в пеклі і не бажає його покинути: «Вони воліють страждати, ніж перестати вважати себе кінцевою метою; їхня гордість вихваляє себе в цьому стражданні, і в цьому сенсі вони не можуть покинути пекло або перетворити своє погане бажання в добре бажання. Вони сповнені жалю і докорів; вони не стремлять до неба, воліючи постійно бути в пеклі. Їх вибір зроблено: вони знайшли блаженство в своїй гордині. Вони не просять Бога дозволити їм вийти звідти і ніколи Його про це не попросять, - вони хочуть залишитися в пеклі. Вони не бажають бачити Бога, хоча колись, на землі, багато з них мали в собі благодать і прагнули до благодаті. Але вони ненавидять Бога і блаженство святих, сміються над ними. Вони заздрять святим, ненавидячи їх за те благо, якого немає у них самих і яке вони ненавидять. Покарання, позбавлення споглядання Бога мучить їх не тому, що вони хотіли б споглядати Його, та не можуть, а тому, що вони знають: це споглядання є найвищим благом, і вони заздрять йому, тому що воно обожествляє, вони лають його, тому що воно святе, і вони не бажають його ніякою ціною. Вони страждають від того, що втратили його з власної вини, і не припиняють відкидати його своєю ненавистю».

Але звернемося до Святого Письма. У ньому ми знайдемо слова Ісуса про остаточне виключення з вічного життя: «І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк 9,47-48); «Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відітни її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний» (Мт 18,8); «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові та ангелам його» (Мт 25,41); «І підуть ті на вічну муку, а праведники в життя вічне» (Мт 25,46).

Святе Письмо спростовує припущення, ніби «вічність» означає лише «дуже довгий час», як хотіли б деякі мислителі. Святий Августин казав, що рай і пекло або обидва вічні, або жоден із них не вічний. В Апокаліпсисі знаходимо такі слова: «А дим їхніх мук підніматиметься вічні віки. І не мають спокою ні вдень, ні вночі ті, хто вклоняється звірові та образу її, і приймає клеймо імені його» (Одкр 14,11). Вираз "вічні віки" ніколи не використовується для позначення закінченого відрізка часу і володіє тим же змістом, що і по відношенню до Бога, що живе вічно: «Хто сидить на престолі й живе віки віків» (Одкр 4,9).

Звернемося до вчення Церкви, викладеному в Катехизмі:

Вчення Церкви стверджує існування пекла та його вічність. Душі тих, хто вмирає у стані смертельного гріха, негайно після смерті йдуть у пекло, де вони терплять пекельні муки, «вічний вогонь» (Пор. Символ віри «Quicumque»: DS 76; Константинопольський Синод 543 р.: DS 409; 411; ІV Латеранський Собор: DS 801; Ліонський Собор: DS 858; Бенедикт XII, Конст. «Benedictus Deus»: DS 1002; Флорентійський Собор: DS 1351; Тридентський Собор: DS 1575; Павло VI, «Sollemnis Professio fidei», Символ віри Нар. Божого, Урочисте визнання віри, 12.). Головна пекельна мука полягає у вічному відлученні від Бога, бо лише в Ньому людина може мати життя і щастя, для яких вона була створена і яких вона прагне.

1036 Твердження Святого Письма і вчення Церкви про пекло є І734 закликом до відповідальності, з якою людина повинна використовувати свою свободу, пам'ятаючи про її вічне призначення. Одночасно вони є наполегливим закликом до навернення: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7,13-14):

«Не знаючи ні дня, ні години, треба нам, йдучи за осторогою Господа, постійно пильнувати, щоб заслужити, коли закінчиться єдина дорога нашого земного життя, увійти з Ним на весільний бенкет і бути зарахованими до благословенних Богом, а не щоб нам було наказано, як поганим і лінивим слугам, відійти у вічний вогонь, у кромішню темряву, де буде плач і скрегіт зубів» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 48.).

1037 Бог наперед не призначає нікого до пекла (Пор. Оранжський Собор: DS 397; Тридентський Собор: DS 1567.); це стається внаслідок добровільного відвернення від Бога (смертельний гріх) i перебування в ньому до кінця життя. У євхаристійній літургії та щоденних молитвах своїх вірних Церква благає милосердя в Бога, Який «не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння» (2 Пт. 3,9):

«Ось жертва, яку ми кладемо перед Тобою; ми, слуги Твої і весь Твій Народ; прийми її у Своїй доброті. Наповни Твоїм миром наше життя, вирви нас із прокляття і прийми нас до Своїх вибраних» (Римський Мисал, Римський канон, 88.). (ККЦ 1035-37).

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у червні 2016 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!