Немає нічого неможливого

Автор: Świadectwo
Любiть одне одного! 1/2011 → Рух Чистих Сердець

Перш ніж почати своє свідчення, хочу повернутися до часів, коли я ще навчався в старших класах. Саме тоді, мої друзі розповідали мені про свій перший досвід, який «виривав» їх з нудного, дитячого світу іграшок і мультиків та дозволяв перейти до того, що позначене як «для дорослих».

Мені було важко опиратися тому, що я чув від своїх однокласників. Щось, що до цього часу було для мене закрите, стало доступним на відстані витягнутої руки. Однак я не думав про те, що порнографія та мастурбація стануть проблемами, з якими постійно боротимусь, щоб остаточно заявити, що цей гріх переможений…

Час, коли я складав випускні іспити, щоб потім вступити до ліцею, приніс багато викликів: раптово помер мій тато і на нашу родину чекало багато труднощів, пов’язаних із закриттям його інтересів, турботою про Маму і стабілізуванням після раптової втрати голови сім’ї. Це був момент мого наближення до релігії. До цього часу я був неповнолітнім, недільним католиком і не хотів належати до жодної спільноти. Не дивлячись на те, що мій старший брат забирав мене час від часу на оазові зустрічі або записував на реколекції під час моїх канікул, я не сприймав цього серйозно, а на людей з цього середовища дивився з недовірою. Ситуація змінилась, коли на одній з оаз, мені сподобалась одна дівчина, яку досі ніколи не зустрічав. Я не взяв у неї номеру телефону і для того, щоб її зустріти знову, почав ходити щоденно до храму, припускаючи, що вона може часто тут бувати. І ось так ходив, ходив, аж поки не зауважив того, що забув про цю дівчину, а натомість поглибив свої стосунки з Господом Богом.

В той час, в моїй парафії тривав восьмитижневий цикл зустрічей Семінару віри, який, натхненний сплеском молитви після смерті Йоана Павла ІІ (квітень, 2005), через конференції і молитву, мав на меті започаткувати Школу Нової Євангелізації. Зацікавлений тим, що там мало відбуватися, я вирішив, що відвідуватиму ці зустрічі. Конференції були достатньо цікавими, і багато свідчень, які говорили ведучі цього семінару, торкнулися мого серця. Я навчився молитися особистою молитвою, невимушено і спонтанно контактувати з Богом, а також зрозумів, що для Нього немає нічого неможливого. Коли зустрічі Семінару віри добігали кінця, на нас чекала спонтанна молитва про наповнення дарами Святого Духа. За бажаючих осіб молились групки заступницької молитви. Там відбувалось багато речей: люди отримували пророцтва, говорили на мовах, засинали у Святому Дусі. Я теж вирішив підійти і попросити про молитву в своїй інтенції і те, що я почув, мене «спаралізувало»… Ведучий групки сказав: «Знаю, що є твоєю проблемою і знав, що прийдеш з проханням про те, щоб Бог забрав з твого серця нечистоту». Ми разом молилися. Ті пророцтва, що отримала група заступницької молитви, яка молилася за мене, дуже здивували мене, так само як і слова, сказані на початку самої молитви. Один чоловік у видінні побачив образ людини, яка піднімається на гору, хоч і змучена, але з витривалістю, стиснувши зуби, долає кожен наступний етап, щоб дійти до своєї мети. А один хлопець, з яким я раніше розмовляв, запевнив мене, що те з чим я так борюся, рано чи пізно мине; але зазначив, що це не настане одразу. «Не борися з цим самостійно. Будь терпеливий, адже настане той момент, коли Господь Бог приведе тебе до правдивої любові і забере від тебе те, в чому ти заплутався».

Те все, що я тоді почув, прийняв, хоча задавав собі одне питання: «Невже Господь хоче, щоб я сидів у цьому грісі і взагалі ним не переймався?». Через свій дуже нетерплячий підхід до тих речей, які були для мене проблемою, я хотів покінчити зі своїм гріхом одразу. Молився, постив, сповідався, щоденно молився на розарію і коронкою до Божого милосердя, ходив на молитви про зцілення, намагався витримувати – старався як міг, але все даремно – кожного разу я падав і кожного разу почувався негідником. З одного боку я задумався над тим чи всі ці розмови про те, що «Бог може все» не є казкою, а усі свідчення, які я чув – чи це не випадок обставин, а те, що мені сказав той хлопець – чи це бува не звичайні слова, які говорять, щоб когось утішити? А з іншого – подумав над тим, що терпеливість може бути виправдана. І тому вирішив спробувати.

Був 2007 рік, від вищезгаданої молитви минуло два роки. Я надалі розвивався в оазі, навіть став аніматором, але увесь час перебував в своєму грісі, навіть вже не боровся, однак з цим почувався дуже зле. Тоді, під час одного паломництва, я вперше почув про РЧС. На один з етапів паломництва до нас прийшов священник з «Чорної» групи. Розповідав нам про чистоту і цей рух. Я знав, що це може бути щось, що допоможе мені, але з іншого боку відчував, що сам нічого не зможу змінити, що немає сенсу розпочинати боротьбу, яку програю, а пізніше почуватимуся ще гірше. Саме тоді, завдяки своїй подрузі з групи, я познайомився з Веронікою. Ми обмінялися контактами і після паломництва частенько бачилися. Вероніка мені багато розповідала про те як це є жити в чистоті, і якою важливою вона є для подальшого життя в подружжі. Тоді я поставився до цього скептично, мабуть, тому що знав як це важко для мене, а навіть неможливо. Хоча з іншої сторони Вероніка мені дуже імпонувала. Вона сподобалась мені не лише як гарна, делікатна, вразлива дівчина, але також як людина, яка живе за чіткими принципами, яка має величезну силу в собі.

Сьогодні ми є парою. І лише тепер, перебуваючи в цих стосунках, я зрозумів наскільки важливою є дошлюбна чистота. Щоденно вчимося цього, досвідчуємо переміни один одного, розуміємо наскільки важливим є духовний ріст. Лише Господь може витягнути людину з найглибшого багна і очистити її серце. Він дотримав Свого слова і переміг те з чим я боровся стільки років. Ніколи не міг би подумати, що можна дивитися на іншу особу не як на сексуальний об’єкт, а як на когось, хто є такою ж людиною як я. Не припускав також того, що старання для іншої людини, зважання на її потреби, а не лише на свої, принесе великі плоди.

Дивлячись на усі ці події, бачу як вірно Господь мене через все це вів. Моє свідчення є розповіддю про те, як легко можна впасти в багно і як Бог витягує нас з наших помилок. Хоча Він робить це в такий спосіб, який найкращий для нас. Адже, якби Він хотів, то міг мене очистити одразу, та чи тоді я зрозумів би все, чи прагнув би чистоти? Не думаю. В моєму випадку Бог вчив мене поступово.

Під час зимових реколекцій Руху Чистих Серць, в 2009, опівночі, під час святкування мого 21-го дня народження, стоячи разом з Веронікою перед Господом Ісусом, присутнім в монстранції, ми відмовили Молитву довіри. Я відчув, що розпочався новий етап життя. Те, що пережив тієї ночі, буде найпрекраснішим спогадом в моєму житті. Я стояв перед Богом, який дотримав слова і переміг мій гріх Своєю любов’ю, а біля мене була дівчина, яка обдаровує мене щодня своєю любов’ю, з якою щоденно досвідчую нереальних плодів правдивої і чистої любові, яка колись здавалася мені абстракцією, а сьогодні – реальністю, найкращою інвестицією в щастя.

Г.

Опубліковано з дозволу Miłujcie się! в листопаді 2014

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!