Мусульмани відкриваються на правду

Автор: Abd Jasu
Любiть одне одного! 1/2011 → Вічне спасіння

З листа від читача: «На сторінках журналу «Любіть одне одного» часто описуються історії, свідчення навернень осіб, які сповідували інші релігії або були атеїстами. Однак я не знайшов жодного свідчення про навернення мусульманина чи мусульманки. Чи вони взагалі навертаються до Ісуса? Аркадій».

Проблема з наверненням мусульман полягає в тому, що згідно з Кораном для людини, яка залишить іслам загрожує смертна кара. Нажаль, цей закон в світі ісламу ретельно виконується і тому, жоден мусульманин, який залишив свою релігію не може почуватися в безпеці. Багато з них має постійно переховуватись, але більшість намагається виїхати на Захід, хоча і там їх тероризують колишні брати по вірі. Не дивлячись на це, значна кількість мусульман залишає релігію Магомета і обирає спасіння через віру в Ісуса. Так було завжди, так і триває до сьогодні. Наприклад – з часів арабських завойовувань Бербери, які проживали в Тунісі, 18 разів відкидали іслам, але кожного разу криваві погроми змушували їх повернутися на лоно «релігії миру». Під час страшної різанини християнського населення Туреччини протягом першої світової війни загинуло близько трьох мільйонів вірмен, ассирійців та греків, а тисячі, для того, щоб врятуватися, визнали віру в Магомета. Сьогодні їхні потомки таємно приймають хрещення, але вимушені залишати свою Батьківщину і змінювати прізвища. Турецька влада не має наміру запевнювати їм захист від помсти, передбаченою Кораном, за покинення ісламу.

Найбільш знаною для мене групою мусульман, які вибрали Ісуса, є єгиптяни. Традиційна коптська Церква налічує кілька мільйонів вірних. Її постійно атакують ісламісти. Підпалюються і підриваються храми, магазини грабуються, християнських дівчат ґвалтують, викрадають і включають до гаремів. Однак їхнє мучеництво недаремне, адже дивлячись на їхню незломну віру перед обличчям насилля, не один мусульманин задумається над тим чи насправді іслам – це релігія миру? Ким є цей Ісус, який дає сили для того, щоб витривати і пробачити?

Щонайменше як кілька тисяч єгипетських мусульман вибрало Ісуса, при цьому наражаючись на виключення з родини і переслідування з боку єгипетської влади (яка схоже визнає свободу совісті), ризикуючи своїм життям. Звісно їх може бути набагато більше, але саме цих декілька тисяч мали відвагу підписати лист до президента Єгипту з вимогою про право вільно визнавати ту релігію, яка є згідною з їхнім сумлінням. Згідно з деякими джерелами інформації, близько 10 тис. єгипетських мусульман перейшло до Католицької Церкви.

Я знаю свідчення колишнього викладача з найбільш відомого та чисельного ісламського інституту – академії Аль-Азхар в Каїрі. Цей чоловік, який працював також імамом в Гізі, не міг примиритися з насиллям, до якого закликає Коран та його вірні послідовники. Не міг навчати про «релігію миру», як цього вимагала політична коректність, бачачи при цьому якою є практика. Коли він підняв це питання на одній і своїх лекцій, його викликали до деканату і звільнили як богохульника. Тієї ж ночі його було заарештовано: до будинку сім’ї увірвалося кілька озброєних чоловіків, які перевернули все догори дригом і буквально з ліжка витягли «відступника». Єгипетська в’язниця виглядає зовсім інакше ніж на Заході. Людину морять голодом, піддають тортурам, кидають на поталу щурам та псам. Викладача Аль-Азхару було звинувачено у залишенні ісламу, не дивлячись на те, що він навіть про це не говорив. Тортурами його змушували визнати своє відступництво, а також виказати тих, хто його євангелізував (за євангелізування мусульманина передбачається смертна кара). Однак він опирався: «Я не зрадив іслам. Єдине, що сказав, так це те у що вірю. Я є науковцем, філософом. Маю право дискутувати на тему ісламу, адже це частина моєї професії, елемент кожної науки. Мені навіть не снилося у сні відступлення від ісламу – іслам тече у моїй крові, це моя культура, моя мова, моя родина і моє життя. Але якщо за те, що я говорю звинувачуєте мене у зраді ісламу, то можете мене відлучити від нього. Я не хочу тривати в такому ісламі».

Після важких тортур цей викладач чудовним чином став вільним. Лише після року він зрозумів, Хто насправді звільнив його з рук мучителів. Саме тому не міг більше перебувати в пітьмі і визнав Ісуса своїм Господом. Невдовзі після цього ісламісти напали на нього з ножами, намагаючись його вбити, але їм це не вдалося. Після певного проміжку часу цей чоловік розповів про свою віру батькові, а той витягнув пістолет і почав по ньому стріляти. Дякуючи Богу, він не влучив. Після цього цей новонавернений мусульманин більше не міг залишатися в Єгипті.

Нажаль, це не по одинокий випадок. Зазвичай все починається тоді, коли мусульманин починає помічати суперечності в самому Корані. А далі, головний конфлікт між наказом Корану провадити святу війну і власним сумлінням. Коран змушує кожного мусульманиа до джихаду: «Коли ж зустрінете невірних, вдарте їм мечем по шиї» (сура 47:7); «А якщо відступлять, то хапайте і вбивайте їх, де б не знайшли їх» (4:89); «Призначена вам боротьба, хоча вона для вас – ненависна» (2:216). Згідно з Кораном, якщо сумління противиться ісламу, то варто його затлумити. Однак ті, хто прислухається до свого сумління, залишають іслам, а Господь не залишає їх на самоті, посилаючи їм християн, які готові проголошувати Добру Новину.

Наведу лише декілька прикладів. Валід, ізраїльський араб, народжений у Вифлеємі, пригадав як студенти Вифлеємського університету на факультеті з вивчення ісламу задали наступне питання для свого професора: «Чи дозволено мусульманам ґвалтувати єврейських жінок у випадку перемоги на євреями?». Відповідь професора була наступною: «Завойовані під час війни жінки не мають вибору, адже тепер вони невільниці і мають бути слухняними своїм новим господарям. Секс зі здобутою невільницею не є тим питанням, в якому невільниця має право вибору». І дійсно, це згідно Корану, який говорить: «Заборонені для вас заміжні жінки, окрім тих, які будуть завойовані як невільниці – таким є закон Аллаха для вас» (сура 4:20). В іншому місці написано: «О Пророку! Ми (тобто Аллах) визнали за дозволених для тебе жінок, яким ти дав вінці, і невільниці, які дарував тобі Аллах як здобич, і дочки твого дядька, і дочок твоїх тіток зі сторони батька, і дочки твого дядька зі сторони матері, які виїхали разом з тобою, і віруючу жінку, якщо вона сама віддається для пророка, якщо пророк захоче взяти її за дружину… аби не почувався зв’язаним. Аллах всепрощаючий та милосердний!» (33:50). Магомет користувався з цього привілею і мав 14 дружин, а також невільниць, які здобув у переможних війнах. Невідомо скільки жінок конкретно він мав. Студенти завжди дискутували на цю тему.

Відомо, що одна з його дружин була відібрана в прийомного сина Магомета – Зайда, і Аллах оголосив, що її призначено для Пророка. Інші були єврейськими жінками, які потрапили у полон, коли Магомет замордував їхніх чоловіків та їхні сім’ї.

Валід постійно «напихався» тією ідеєю, що певного дня сповниться пророцтво Магомета, що настане велика битва, внаслідок якої Свята Земля буде завойована мусульманами, а всі євреї, до останнього, – знищенні. Про це пророцтво говориться в книзі хадисів: «День Суду не настане, поки плем’я мусульман не переможе єврейського племені» (переказали Абу Хурайра, Сухі Муслім, хадис 6985; згідно з вид. Сахіх аль-Букхарі, т. 4, с. 177). Коли в Магомета запитали, де це відбудеться, він відповів: «В Єрусалимі та найближчих землях». Саме тому Валід сам брав активну участь в джихаді, вірячи, що може її закінчити або перемогою або мученицькою смертю. В ісламі мученицька смерть – це єдина, певна дорога, яка гарантує спасіння та життя в небі. Аллах та пророк його Магомет обіцяли це в Корані (3:169). Для Валіда ідолом став Гітлер, адже він одночасно замордував найбільше євреїв в історії людства. Валід став терористом лише тому, що Коран лякав його пеклом та страшними карами – яких можна було уникнути провадячи джихад. На щастя, йому в руки потрапила книжка, яка заохотила його прочитати Біблію. Господь вів його в цьому читанні, показуючи йому пророцтва, які сповнились до йоти. Згодом Валід почав розуміти, що джерелом людських проблем є гріх, а найзапеклішим ворогом людини є диявол, а не євреї. Мільйони мусульман живуть сьогодні цією хворою ідеєю, що одного дня вони заподіють євреям в Святій Землі те саме, що свого часу заподіяв Магомет для євреїв в Аравії. Фактичний дозвіл на вбивство євреїв та християн, а також відбирання їхніх дружин в наложниці, міцно вкорінене в «святий мусульманський Коран» і є причиною ненависті мусульман до євреїв в сучасному світі! Коли Валід пізнав правду про Христа, то вже не зміг більше визнавати релігію Магомета. Лише згодом він дізнався, що його матір таємно прийняла хрещення і молилася за нього. Вона мусіла це приховувати, щоб жити…

Іншим прикладом є Абдула з Саудівської Аравії. Як відомо в цій країні заборонено носити і пропагувати християнську символіку, мати Біблію, зустрічатися з метою спільної молитви, яка не скерована до Аллаха. Навіть за привітання по телефону з приводу Різдва можна потрапити до в’язниці, а за розмову про Христа з мусульманином загрожує смертна кара. Саме в таких умовах Абдула, який щиро шукав Бога, не мав жодного шансу, щоб порозмовляти з кимось про Ісуса. Тому Ісус сам йому об’явився в нічному видінні і сказав: «Сину, Я є Дорогою, Істинною і Життям. Якщо присвятиш Мені своє життя і будеш Мене наслідувати, Я врятую тебе від пекла». Після цієї події Бог спрямував Абдулу до одного копта, який перебував в Саудівській Аравії. Після знайомства з цим чоловіком Абдула отримав від нього Біблію. Читаючи Слово Боже, Абдула вирішив вибрати Ісуса і служити Йому. Однак про це одразу ж дізналася поліція – мабуть, хтось з рідних повідомив. Абдула потрапив до в’язниці, де його мучили і змушували повернутися до ісламу. Коли ж він відмовився, йому призначили день і годину екзекуції. Йому мали відрубати голову, але замість цього він був звільнений.

Згідно багатьох джерел, більш-менш достовірних, кількість мусульман, які залишають релігію Корану і обирають Ісуса сягає від кількох десятків до кількасот тисяч щороку. Найбільше навернень відбувається на теренах Європи або Америки, де мусульмани меншою мірою збентежені традицією, культурою та родинним укладом, а країни, в яких вони живуть, не застосовують репресій (згідно Корану) проти «відступників». Однак навіть тут вони не можуть почуватися в безпеці. Ісламісти, які живуть ідеєю «світового джихаду», також присутні на Заході, де без перешкод можуть тероризувати, а навіть вбивати новонавернених. Суспільство західних країн не звикло до того, що переконання і віра можуть каратися смертю. І тому тисячі наших братів та сестер по вірі, які прийняли хрещення чи в Англії чи в Німеччині, переховуються і живуть в постійному страсі, що за свій вибір можуть поплатитися життям.

Молімося за них, але передусім за тих, хто через релігійну ревність та страх перед смертною карою борються з власним сумлінням, з християнством і з самими Богом, який з любові до кожного з нас прийняв смерть на хресті.

Опубліковано з дозволу Miłujcie się! в листопаді 2014

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!