Ахіропіїтос або Нерукотворна з Гваделупи

Автор: ks. Mieczysław Piotrowski TChr
Любiть одне одного! 1/2011 → Наука та вiра

Походження та існування образу Матері Божої з Гваделупи є великою таємницею. Після багаторічних наукових досліджень для кожної неупередженої та відкритої на правду людини, стає очевидним, що цей образ є ділом самого Бога.

Не людською рукою створений

Візерунок силуету Матері Божої з Гваделупи розміщений на індіанському плащі (тільмі), який витканий із волокон кактусу агави. Тільма служила для різноманітних цілей: її використовували як плащ, а вночі як ковдру або як гамак для дітей. Полотнища з волокон агави використовували для виготовлення мішків та торбин. Цей різновид полотна після двадцяти років, від моменту виготовлення, підлягає цілковитому розпаду. На такому матеріалі, який схожий на мішок для картоплі, не можливо намалювати жодного образу. Натомість, у випадку цього Образу, сплетіння тканини додає портрету глибини. Його кольори заламуються так, як на крилах птахів чи комах. Після п'яти століть від виникнення цього Образу, на ньому немає найменшого сліду бляклості, тріщин, хоча ця тканина давно вже мала б розсипатися. Ці факти свідчать лише про одне – маємо справу з очевидним чудом. Для розвіяння будь-яких сумнівів в 1976 році були проведенні наукові дослідження, які ідентифікували вид волокна, з якого було сплетене полотно образу Матері Божої з Гваделупи. Підтверджено, що волокно походить з кактуса Agave popotule zacc. Полотно, яке виткане з такого волокна, після двадцяти років цілком зогниває та розсипається. Це невимовне чудо: Марія залишила свій відбиток на найбільш нетривкому з усіх існуючих матеріалів, який використовували для виготовлення мішків для картоплі. Однак це полотно протягом стількох років існує, всупереч усім природнім законам і не підлягає процесові розпаду. Необхідно взяти до уваги також той факт, що образ Матері Божої з Гваделупи від моменту свого виникнення в 1531 р. був увесь час виставлений на нищівний вплив вбивчого клімату, волого повітря із частинками солі, додатково забрудненого через дим коминів та авто, в цій більш ніж 20-ти мільйонній столиці, якою є Мексика. Впродовж 479 років безперервного культу перед цим образом було спалено велику кількість свічок, з яких видобуваються часточки чорної кіптяви, а також ультрафіолетові промені, які спричиняють зникнення синяви та збліднення кольору. Не дивлячись на вплив стількох шкідливих чинників, образ Матері Божої ввесь час має свіжі кольори, настільки інтенсивні, ніби їх щойно наклали на полотнище. Що цікаво, так це те, що з невідомих причин образ не вбирає жодних часточок пилу чи комах. Лауреат Нобелівської премії в сфері хімії проф. Ричард Кун в 1936 році відкрив, що на зображенні немає фарб ані хімічних, ані мінеральних, а барвники, які використанні в цьому образі взагалі невідомі науці. Отже, як виникнув цей образ Божої Матері? Його кількаразові мікроскопічні аналізи показали, що на ньому немає жодного сліду від пензля, виходячи з цього, розуміємо, що маємо справу з фактом, який наука неспроможна пояснити.

В 1963 році експерти відомої фірми Kodak, провели детальні дослідження зображення Матері Божої та ствердили, що образ не був намальований людською рукою і має всі риси фотографії. Наукові експертизи підтвердили, що на образі немає жодних фарб, взагалі немає жодних слідів ґрунтування, ескізу, ані лаку; з цього вимальовується логічний висновок, що жодна людська рука його не малювала. Двоє висококваліфікованих американських вчених, з флоридського університету, С. Калахан і Д. Б. Сміт в 1979 році досліджували образ Матері Божої з Гваделупи, використовуючи метод фотографування з інфрачервоним світлом, стандартним знаряддям при досліджені кожного цінного зображення. Таку техніку використовують перед початком будь-яких реставраційних робіт картин, адже на інфрачервоних фотографіях видно ескіз картини, який виконаний перед накладанням фарби, можна визначити який ґрунт використаний для основи, методи композиції, будь-які зміни, навіть пізніші домальовування. Науковці ствердили, що рожевий пігмент на зображенні не затримував інфрачервоних променів. Цього факту ніхто невзмозі пояснити, адже рожевий колір не пропускає інфрачервоних променів. Але це ще не все – вони відкрили, що колористика зображення Матері Божої дуже виняткова і її неможливо досягнути жодними художніми техніками. Вона має усі риси забарвлення, які існують лише в природі у птахів чи комах. Дані дослідження підтвердили той факт, що під зображенням немає слідів ескізу та ґрунтування полотна, які є обов'язковими для малювання на полотнищі, а сам образ не покритий лаком. Не існує такої техніки малювання, яка б уможливила такий ефект. Не існує раціонального пояснення постійної свіжості та ясності кольорів на зображенні, хоча вже минуло п'ять століть після його виникнення у 1531 році. Варто тут згадати про дві неймовірні події. В 1791 році один з працівників базиліки ненавмисне вилив на образ селітрову кислоту, яка блискавично знищує целюлозу. Однак дивовижним фактом стало те, що полотно не було знищене, а на зображенні немає навіть найменшого сліду після цього інциденту. Сам Господь оберігає цей візерунок, інакше неможливо це пояснити. Під час кривавих переслідувань Католицької Церкви масонами в 1921 році атеїсти підклали вибухівку перед образом Матері Божої, для того щоб цілковито його знищити. Потужний вибух знищив вівтар, вітражі, зігнув металічне розп'яття, яке стояло перед вівтарем, однак навіть не подряпав чудотворного Образу. Було дуже багато спроб знищити це чудотворне Зображення, але жодна з них не була успішною. Цей Образ чудовим чином був збережений від ірраціональної агресії поневолених злом людей.

Не можливо його скопіювати

Найвидатніший мексиканський художник Мігель Кабрера, який в 1753 році відкрив у Мексиці власну художню академію, отримав пропозицію намалювати копію Мадонни з Гваделупи для папи Бенедикта XIV. Йому було дозволено на безпосередній, необмежений доступ до Образу, для того щоб він міг краще побачити вид полотна, його колористику і техніку його написання. Кабрера разом із сімома іншими художниками констатували, що неможливо скопіювати цей чудовний Образ, лише намалювати його портрет. Після написання цього портрету, Кабрера описав свої спостереження. Він стверджував, що досліджуючи образ Матері Божої, відкрив існування багатьох чудес. Першим з яких є його довготривалість. Полотно, на якому зображений Образ, складається з двох рівних частин, які зшиті тоненькою бавовняною ниткою, яка тримає увесь їхній тягар; в такому вологому та солоному повітрі, вона мала б швидко розсипатись, однак цього не сталося. Кабрера ствердив, що на Образі немає ґрунтування, тобто першого етапу праці художника, а саме Зображення є надзвичайним шедевром в очах кожного мистецтвознавця. Також він підкреслив, що у випадку цього Образу маємо «невідомий до цього часу спосіб малювання, який міг би вийти лише з-під небесного пензля, адже це Зображення поєднує в собі не лише те, що найгарніше у художньому мистецтві, але й різні чотири художні техніки: малювання олією, аквареллю та два види темперування. Кожна з них потребує окремого ґрунтування, а на зображенні немає жодного. Цей образ перевищує все те, що було створено найвидатнішими художниками».

Таємниця зіниць

Надзвичайно важливу роль в дослідженнях образу Матері Божої з Гваделупи відіграла фотографія. Перше високоякісне фото цього Образу в 1928 році виконав Мануель Рамос. Коли в 1929 році один лікар офтальмолог дивився на це фото під лупою і ретельно розглядав збільшенні зіниці, раптом крикнув під враженням від того, що побачив. В очах Марії він розгледів декілька постатей і для нього стало очевидним, що це «живі зіниці», яких ніхто не спроможний намалювати. В 1951 році дане відкриття підтвердив фотограф та графіст Хосе Карлос Салінас Хавез. Лише тоді архієпископ Мексики Луїс Марія Мартінес зібрав спеціальну комісію, яка складалась з вчених, щоб детально дослідити це явище. Після чотирирічних дослідів, в 1955 році комісія оприлюднила документ, в якому підтвердила, що очі Марії як живі і жодна людина не могла їх так намалювати. В зіницях ока можна побачити постать чоловіка, яким вірогідно є Хуан Дієго, адже його обличчя на портреті, який був намальований після об'явлень, дуже схоже до лиця, яке видно в правому оці Марії. Наступні дослідження, які були проведенні у 1956 році двома окулістами, доктором Дж. Тороелья-Буена та Торіхою Лабоігнетом, відкрили, що людські постаті видно на обидвох рогівках очей Матері Божої. Дані дослідження проводились за допомогою офтальмоскопії. Оголошуючи заключні результати досліджень, доктор Лабоігнет засвідчив: «На рогівці обох очей видно людську постать. Відображення та розміщення оптичного зображення ідентичні з тим, яке утворюється в людському оці. Якщо направимо світло офтальмоскопу на зіницю ока Образу Матері Божої, то побачимо той самий ефект, що і в нормальному оці: зіниця світиться розсіяним світлом, справляючи враження випуклої різьби. Не можливо це побачити на пласкій поверхні, і до того ж непрозорій, яку маємо на звичайній картині. Я досліджував очі на інших образах, картинах, але нічого подібного не бачив. Очі Матері Божої з Гваделупи справляють враження живих». Результати цих досліджень підтвердили інші лікарі-науковці, які в 60-х та 70-х роках ХХ століття проводили схожі експертизи. Професор Бруно Боннет-Еймард ствердив: «Все вказує на те, що в момент, коли створювався Образ, людина, яка була обернена лицем до Пресвятої Діви Марії відбилася на поверхні рогівки Її ока, неначе була сфотографована». Завдяки наступним науковим дослідженням було відкрито, що в очах Марії зображення відбите в окремих шарах ока (два рази прямо і ще один повернений на 1800). Це є так званий ефект Пуркіне-Самсона, який притаманний лише живим очам. Американський оптик др. Чарльз Вахліг, разом із науковцям з інших сфер, досліджували Образ при 25-тикратному збільшенні та знайшли ще два обличчя в очах Марії. Одне з них вдалося ідентифікувати: воно дуже схоже до лиця Хосе Гонсалеса (перекладача єпископа Зумаррагі), портрет якого було знайдено в 1533 році.

В 1979 році вперше було застосовано цифрову техніку для досліджень Образу з Гваделупи. Було використано техніку, яку NASA застосовує для роблення супутникових знімків. Це уможливило 2500-тикратне збільшення. На Образі не було знайдено жодних слідів фарби, натомість його кольори були винятково живі, свіжі та блискучі. Для науки це нерозгадана таємниця. Докладний аналіз 2500-тикратно збільшених мікроскопічних фрагментів райдужної оболонки ока та зіниці Марії допоміг побачити в зіницях Марії сцену зустрічі Хуана Дієго з єпископом, коли на плащі індіанця з'явився цей чудовий Образ Марії. Можна побачити групу осіб, єпископа Зумаррагу та його перекладача Гонсалеса, Хуана Дієго з відкритим плащем, сидячого індіанця, групу індіанців з дитиною, жінку і бородатого іспанця, чорношкіру дівчину і.т.д. Варто зауважити, що нещодавно в архівах Севільї було знайдено заповіт єпископа Зумарраги, в якому є інформація про чорношкіру невільницю, якій єпископ дарує свободу. В очах Марії відбилося близько 13-ти осіб. Це був той момент, про який читаємо в Нікан Мопфуа, першому історичному описі цієї події: «І розпростер свій білий плащ, в який були загорненні квіти. Коли єпископ та решта зібраних людей побачили це диво – впали на коліна. Потім встали, щоб роздивитися цей плащ». Варто тут також навести цитату з відповіді Хосе Асте Тонсмана на сумніви німецького журналіста Пауля Баддего: «Якби існувало лише одне з цих «фото», я б визнав, що Ви маєте рацію. Однак ми маємо два таких «фото» в обох очах. Хоча «фотографії» не ідентичні, але їхні рефракції та пропорції чітко відповідають одна одній, так як це зараз відбувається у Ваших очах, в яких знаходяться два різних трактування однієї і тієї ж сцени. В очах Марії з Гваделупи було зафіксовано дві «фотографії», виконанні під різними кутами, які чітко відповідають вектору, по якому рухається зображення, яке бачить одна і та ж пара очей. Саме на цьому і полягає обґрунтування тих зображень. Одне зображення могло б бути випадковим, або наслідком цілеспрямованої інтерпретації. Однак згідно всіх правил здорового глузду, це неможливо у випадку двох зображень. Разом з тим відповідності та викривлення, які виникають через закривлення рогівки ока надто складні. Жодна людина не була б цього спроможна намалювати. Хто ж тоді міг це зробити? І для чого?».

Одне з найбільших чудес

Впродовж 10 років після здобуття Мексики іспанцями, в 1521 році і аж до часу об'явлень на горі Тепляк, іспанським місіонерам вдалося навернути зовсім невелику кількість індіанців. Натомість після об'явлень Матері Божої в 1531 році впродовж кількох років наступила найбільша в історії людства кількість навернень. Індіанці, які переважно вороже ставились до релігії, культури та присутності іспанських конкістадорів, завдяки об'явленням Матері Божої і чудотворному образу з Гваделупи, впродовж сімох років, кількістю 9 мільйонів, прийняли хрещення і стали ревними католиками. Історичні документи засвідчують, що зранку до вечора місіонери хрестили індіанців, які чекали в черзі, а також уділяли їм таїнства шлюбу. Наприклад, о. Торбідо, францисканець, занотував, що разом із ще одним священником впродовж п'ятьох днів охрестили 14200 осіб. Так відбувалося в усіх місіонерських філіях. Кожного дня тисячі індіанців чекали на прийняття хрещення та інших таїнств. Об'явлення Божої Матері, Її послання, яке міститься в чудотворному Образі настільки зачарувало усіх індіанців, що вони почали спонтанно навертатися, приймати послання Євангелії і таїнство хрещення, стаючи членами однієї спільноти Католицької Церкви. Сталось велике чудо – зникнула ненависть та взаємна ворожнеча між індіанцями та іспанцями. Ці два народи, настільки різні в культурі, расі, релігії, об'єдналися в один мексиканський народ. Цілковито зник расизм та націоналізм. Всі стали дітьми Марії, Матері правдивого Бога, Ісуса Христа, який для нашого спасіння став правдивою людиною. Християнізація індіанців, але й також переміна і зміцнення у вірі іспанських конкістадорів, відбувалися достатньо глибоко та блискавичними темпами. З усією впевненістю можна сказати, що це було одне з найбільших чудес, а також одна з найвидатніших подій в історії людства.

Вирішальна роль

Вирішальну роль у навернені всіх індіанців відіграли об'явлення Матері Божої, а також чудотворний образ, який Вона залишила на плащі індіанця Хуана Дієго. Образ Матері Божої з Гваделупи з усією своєю багатою символікою, є перекладом головного послання Святого Письма на мову ацтеків. Варто пригадати, що ацтеки мали варварські релігійні практики, поклонялися близько 200 головним богам і 1600 меншим божкам. Найголовнішим посеред них був бог-Сонце, світло якого на чудотворному образі з Гваделупи було заслонене Марією. Важливим був також бог-Місяць, який на цьому образі під стопами Марії. Впродовж тижня ацтеки могли принести в жертву своїм божкам понад 20 тис. людей. Саме тому вони постійно вели війни, щоб здобувати полонених і приносити їх в жертву, вириваючи з їхніх грудей серце, яке ще билося. Такі криваві жертви складали для бога-Сонце, аби він мав силу встати і світити наступного ранку. На Зображенні з Гваделупи Марія закриває собою сонце, що є знаком того, що не воно є богом і не можна йому приносити жертви з людей. Квіти на її сукні означають, що увесь створений світ є шатою для Марії, а плащ із зірками – Її верхнім одягом є увесь космос. Марія не є богинею, адже її руки складені для молитви, але вона є Матір'ю Божого Сина, якого носить у своєму лоні. Образ Марії – немов жива монстранція, яка усією своєю поставою і поглядом вказує на Божого Сина, якого Вона носить у своєму лоні.

В самому центрі зображення знаходиться чотирилистий цвіт жасмину, який для індіанців був символом сонця. Для них це був чіткий знак того, що Марія носить у своєму лоні правдивого Бога, який став правдивою людиною, для того щоб усіх нас звільнити з неволі сатани, гріха та смерті. Через лупу на серединці квітки можна побачити обличчя Немовляти. Зірки на Маріїному плащі повністю відповідають констеляції зірок над Мексикою з 12 грудня 1531 року, але видимі зі сторони Космосу до Землі. Таким чином на Образі була відображена дата об'явлення Матері Божої. Марія назвала себе мовою нахуатл Coatlaxopeuh, що означає Переможниця змія, тобто сатани, який є найбільшим ворогом людини. Сатана є упалим ангелом, який через гріх абсолютної пихи став «космічним брехуном», тобто «батьком брехні» (Йн 8, 44). Сам живе в радикальному заперечені Бога і водночас ось цю трагічну «брехню про Добро», яким є Бог, намагається накинути людям (Йоан Павло ІІ, 13.08.1986). Сатана та усі злі духи всією своєю істотою ненавидять Бога і прагнуть уділити цю ненависть людям, щоб спрямувати їх на дорогу, яка веде до пекла – до стану абсолютного егоїзму. Диявол використовує усю свою інтелігентність для того, щоб вивести людину на вершини ненависті, абсолютної пихи, розпачі та остаточного сумніву. Єдиним спасінням людини перед цією страшною силою злих духів є цілковите віддання себе через Марію Христові, який у своєму Стражданні Смерті та Воскресінні остаточно визволив усіх людей з неволі гріха, а значить і смерті.

Опубліковано з дозволу Miłujcie się! в листопаді 2014

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!