Дорогий Володимире,

людей завжди цікавило питання про сенс життя, однак ніколи подібних питань не виникало так багато, як нині. Про сенс життя запитують не лише старі та хворі, але й молодь. Цей факт змусив соціологів і душпастирів взятися за його дослідження.

 

Ось декілька моментів із цих досліджень. Молода людина втрачає почуття сенсу життя, коли не бачить перед собою перспективи, шукаючи роботу або створюючи сім’ю, коли слід роками чекати на квартиру і все важче знайти відповідну роботу за покликанням.

 

Старі і молоді втрачають відчуття сенсу життя, коли помічають, що ніхто не цікавиться їхнім інтелектом, здібностями і професійною підготовкою.

 

Можна зрозуміти втрату сенсу життя, коли хтось все поставив на одну карту, а вона виявилася фальшивою. Ми зустрічаємо безліч таких прикладів сьогодні, у пострадянський період. Багато з тих людей, хто був глибоко відданий минулій епосі, не можуть змиритися з поразкою комунізму, і чимало з них відтепер живуть у глибокій депресії. Все більша кількість людей розчаровується у подружньому житті. Схоже розчарування переживають люди, які не можуть реалізувати свої професійні ідеї, котрим присвятили все своє життя.

 

Важче зрозуміти того, хто досягнув достатку. Здається, що таких людей не повинні турбувати подібні питання. Однак і вони переймаються сенсом життя. Це питання набагато глибше, аніж пошуки життєвої мети, тож і розглядати його слід в іншому вимірі.

 

 Питання про сенс життя виникає і тоді, коли люди вичерпують усі свої професійні і творчі можливості. У подібних ситуаціях з’являється переконання, що неможливо досягнути чогось більшого. Таке саме розчарування і пошуки сенсу переживають і ті, хто вичерпав життєву енергію, коли все видається безрезультатним і порожнім. Щоправда, люди іноді заспокоюють себе думкою, що живуть не даремно, а для дітей, онуків, суспільства, проте коли їхні надії не справджуються, коли вони стикаються з великими неприємностями, то заводять мову про безглуздість життя.

 

Однією з причин питань про сенс життя є так звана екзістенційна пустка. Це внутрішня пустка, відчуття даремності власного існування, яке дуже часто переживають молоді і здорові люди. Це відчуття зароджується з туги, яка часто, особливо на Заході, з’являється від перенасиченості грішми, алкоголем, сексом, мандрами.

 

Заглянувши у цю пустку глибше, ми відкриваємо дві причини такого буття. Перша полягає у втраті інстинкту. Психолог Франк стверджує, що ніякий інстинкт не підкаже людині, що їй робити, як це відбувається у тварин. Людина мусить все вирішувати розумом. Друга причина – втрата зв’язку з традицією. Сьогодні ми вже не знаємо, як чинили люди в тій чи іншій ситуації. Сучасна людина існує ніби сама по собі, і тому іноді здається, що людина не знає, чого хоче і до чого прагне. А якщо чогось і хоче, то частіше за все – це таке, що мають чи роблять інші. Крім екзістенційної пустки, у людини виявляються певні психогенні неврози, котрі свідчить не про психічні хвороби, а, швидше, про духовні проблеми людини.

 

Ми живемо у світі різких змін, миттєвого поінформування, жахливих ціннісних змін, особливо на заході. Те, що вчора вважалося безумовною цінністю, сьогодні виявилося вже нічого не вартим, воно вже висміяне, розбите вщент і замінене іншою – часто такою ж самою ілюзорною цінністю. Значна роль у цьому жонглюванні вартісності думок і життєвих цінностей належить ЗМІ, а також впливу різноманітних громад. Люди, особливо молоді, легко піддаються новим віянням, підпадають під вплив. У декотрих послаблюється психіка та захисні механізми, з’являються неврози, виникають сповнені туги питання про сенс життя.

 

Одна із причин розглядуваної проблеми – складність вибору. Ми спостерігаємо за кризою покоління, котре живе в перенасиченості матеріальних, розважальних, духовних та інших пропозицій.

 

Біля витоків питань про сенс життя лежить і послаблення віри у нашого сучасника. Віра, в якій він сумнівається, перестала відповідати на його питання: навіщо живе людина, чому вона мучиться, що буде після смерті?

 

 

Слабка віра або її відсутність заганяє людину в пастку самотності. Людина, звісно, може чіплятися за свій розум, який на межі життя часто-густо вже безсилий. Що можна сказати людині, яка в свої двадцять років помирає? Або тій, котра стає непосильним тягарем для того, кого любить? Звичайно, можна говорити про велич і неповторність особистості. Можна переконувати, що навіть страждання мають сенс. Але ми знаємо, що існують межі людському терпінню, що іноді страждання стають безмірними, і тоді найвищі інтелектуальні конструкції піддаються випробуванню, якого людина, як правило, не витримує.

 

Твоя проблема дещо інша. Її причиною є, з одного боку, несумісність з суспільством, а з іншого – особисті проблеми. Окрім цього, ти шукаєш сенсу життя. У тебе немає депресій, ти активний, однак тобі не вистачає повноцінних взаємин з людьми, ти перебуваєш у духовній пустці. Що ж ти маєш робити?

 

Спочатку придивімося, що роблять інші. Люди, які страждають на цю хворобу віку, самі шукають вихід. Одні віддаються праці, щоб менше замислюватися над тим, як бути далі, щоб не заглиблюватися в думки про сенс життя, не шукати чогось найістотнішого. Інші ж, навпаки, ізолюються від світу. Деякі – і їх все більше і більше – тягнуться до алкоголю та наркотиків, щоб утекти від питань, на які, на їхній погляд, відповісти надзвичайно важко.

 

Є безліч спроб залагодити дані проблеми за допомогою релігії. І, напевне, тому останнім часом виникло чимало нових релігійних рухів різного спрямування. Безумовно, інтуїція тих, хто шукає сенс життя в релігії, правильна. Як мені підказує власний багаторічний душпастирський досвід, лише у цій сфері людина може знайти себе і відповісти на питання про сенс життя.

 

Звернення до релігії має ще й інший позитивний бік: людська реальність набуває більш глибокого виміру, і перед особистістю з’являється можливість вибору в залежності від її потреб і характеру.

 

Гадаю, що саме в цьому напрямку ти маєш шукати сенсу буття і можливостей упорядкувати своє життя. Християнство відповідає не лише на найважливіші людські питання, але також пропонує засоби для реалізації обраних цілей.

 

Сенс життя мусить розглядатися у площині взаємин із суспільством. Ж.Ваньє, засновник Арки, пропонує людям, які страждають від почуття безглуздості існування, приєднатися до тих, хто потребує спеціального опікування. Він стверджує, що здорові люди можуть багато чому повчитися у людей знедолених та калік і відчути, що таке справжнє нещастя.

 

Поглянь навколо – і обов’язково знайдеш щось таке, чим можна зайнятися і принести користь, і таким чином, можливо, зможеш пізнати сенс свого життя.

 

Щодо поганих твоїх звичок, то навчись для початку володіти собою. Це велике мистецтво і одночасно доказ того, що коли людина захоче чогось, то зможе перебороти самого себе, хоча це і нелегко. Навчись радіти тому, що ти бачиш навколо, не шукай у людях лише недоліків, – це даремна затія. Поміняй «окуляри» − і розпочни дивитися на світ по-доброму. У кожній людині є світле. Тільки щиро забажай це помітити і тоді зрозумієш, що люди не такі вже й погані створіння і в них більше добра, аніж зла. Впевнений, що тоді тобі буде легше з ними співіснувати. Зміни себе на краще, тоді і світ стане кращим.