30-і роки від Різдва Христового – після розпинання тіло Ісуса було загорнуте у чисте льняне полотно (про це говорять чотири Євангелія). Вранці на свято Пасхи полотно виявилося порожнім, його було взяте і сховане, можливо, у домі «Марії, матері Йоана, що звався Марком» (Ді 12,12). Юдеї першого сторіччя вважали тканину, в яку було загорнене тіло померлого чоловіка, нечистою, і тому не виставляли її на показ.

 42 рік – переслідування Церкви Агрипою І і можливе перенесення Плащаниці в якесь інше місце (печеру?) біля Мертвого моря, де її могли оберігати навернені єссеї, котрі у Діяннях Апостолів (6,7) називаються «священниками».

 66 рік – після повстання проти римлян християни шукали притулку в Пелле за Йорданом, взявши з собою «святі речі» (Еклезіастична історія Евзебія, ІІІ, 5, 2-3).

 544 – під час проведення реставраційних робіт у церкві св. Софії в Едесі (нині Урфа, Терція), знову був виявлений acheiropoietos, що означає – нерукотворне зображення лику Ісуса на тканині, яку називали Мандільон (“полотно”).

 944 – після війни з мусульманським султаном Плащаниця була перевезена із Едеса до Константинополя разом з іншими реліквіями Мук Господніх. Вона стає найбільш значущою і шанованою реліквією.

1204 – Роберт де Кларі, літописець четвертого Хрестового походу, писав у своїй праці La conquete de Constantinopole, що перед тим, як у квітні 1204 року Константинополь зазнав поразки, плащаниця (sydione) демонструвалася щоп'ятниці у церкві св. Марії Блахеринської і що зображення Христа чітко проглядало на тканині. Проте де Кларі додав, що "ні грек, ні француз не знають, що стало з Плащаницею після того, як місто було пограбоване". Отже Плащаниця зникла з Константинополя; можливо, страх покарання був причиною того, що факт крадіжки реліквії був прихований. З'явилися чутки, що Плащаницю перевезено до Європи і що півтора століття вона оберігалася тамплієрами.

1314 – тамплієри, орден лицарів-хрестоносців, разом з Годфрідом Шарні були спалені у Франції як єретики; одне із звинувачень – "таємне поклоніння Образу", напевне, з Плащаниці.

1356 – дехто Годфрід Шарні, хрестоносець з таким самим іменем, яке мав і попередній тамплієр, передав Плащаницю канонікам Ліри (поселення поблизу Труа у Франції).

1453 – Маргарита Шарні, нащадок роду Годфріда Шарні, передала Плащаницю Анні Лузіньян, дружині герцога Людовика Савойського, яка зберігала її в Чембері. Для реліквії була зведена чудова каплиця.

1506 – Папа Юлій ІІ затвердив Мессу і спеціальне богослужіння для широкого громадського вшанування Плащаниці.

1532 – у ніч з 3 на 4 грудня у каплиці в Чембері сталася пожежа. Дерев'яна, оздоблена сріблом урна, в якій зберігалася Плащаниця, обгоріла з одного боку, і декілька крапель розплавленого металу пройшло крізь тканину, складену у кілька шарів.

1578 – 14 вересня Емануель Філіберто Савойський перевіз Плащаницю до Турина, щоб виконати клятву св. Чарльза Барамео вшанувати святу реліквію після позбавлення Мілана від чуми. Відтоді Плащаниця демонструється під час особливих урочистостей сім'ї Савойї або у зв'язку з ювілеями Церкви.

1898 – юрист Секондо Піа зробив перші фотознімки (25 – 28 травня). Завдяки негативному відображенню більш виразно окреслюються риси Людини на Плащаниці. З цього часу починаються наукові дослідження полотна.

1933 – демонстрація Плащаниці широким верствам громадськості під час урочистостей, присвячених 1900-річчю нашого спасіння.

1969 – з 16 по 18 червня кардинал Мішель Пелегріно, який зберігав реліквію, призначає комісію з вивчення Плащаниці. Д.Б.Кардилья здійснює першу кольорову фотографію Плащаниці.

1978 – святкування 400-ліття перенесення Плащаниці із Чембері до Турина. Демонстрація Плащаниці і проведення Міжнародного конгресу по вивченню реліквії. Вчені багатьох країн, а також учасники Програми по дослідженню Туринської Плащаниці із США протягом 120 годин проводять виміри та аналіз реліквії.

1983 – 18 березня помер Умберто ІІ Савойський. Згідно з його заповітом Плащаниця переходить у власність Святійшого Престолу.

1988 – 21 квітня беруться проби тканини для проведення тесту С14 для встановлення дати її походження. На основі цих досліджень дату з'яви Плащаниці відносять до Середньовіччя (десь між 1260 та 1390 рр.).

1980 – 90 – виникають суперечки на міжнародному рівні стосовно методів дослідження та надійності методу радіоактивного вуглецю для встановлення дати походження Плащаниці. Російський вчений Дмитро Кузнєцов наводить докази того, що під дією полум'я у 1532 р. у тканині міг змінитися вміст радіоактивного вуглецю і таким чином привести до помилки у визначенні дати походження. Американський вчений Л.Г.Вальдес доводить існування біологічного комплексу грибка та бактерій і датує Плащаницю першим сторіччям після Різдва Христового.

1993 – 24 лютого Плащаниця була тимчасово перенесена у головний вівтар кафедрального собору у Турині (на період проведення реставраційних робіт у каплиці Гуаріні). Реліквія знайшла місце у кришталевій скрині з стінками завтовшки в 39 мм, де підтримувалась постійна температура і вологість.

1997 – у ніч з 11 на 12 квітня полум'я пожежі серйозно пошкодило каплицю Гуаріні. Виникла небезпека знищення Плащаниці, але вона була порятована туринськими пожежниками.

1998 – з 18 квітня по 14 червня святкується сторіччя з дня з'яви першої фотографії Плащаниці. Тканина зберігається у розгорнутому вигляді в новій скрині з куленепробивного та водостійкого скла, яка наповнена інертним газом. Тканину оберігають від потрапляння світла, підтримуються постійні кліматичні умови. З 5 по 7 червня у Турині відбувся ІІІ Міжнародний конгрес по дослідженню Плащаниці на тему «Плащаниця та наука: результати і програма на третє тисячоліття».

1999 – 22 січня папський хранитель Джованні Сальдарині разом з членами діоцезіальної Комісії зі зберігання Плащаниці офіційно засвідчив гарний стан Реліквії та одобрив ефективність нової скрині. У червні Папа призначив Северіні новим архієпископом Турина і хранителем Святої Плащаниці.

2000 – з25 серпня по 22жовтня Плащаниця була виставлена на показ для паломників.