У надзвичайно строкатій гамі нових (або відносно нових) для пострадянського простору релігійних освітніх заходів усе помітнішими стають ті із них, котрі обіцяють молоді досить добропорядну «буржуазну» перспективу. Церква уніфікації Муна практикує уроки англійської, менеджерські курси і пропонує навчання за кордоном. У Сайєнтологічній церкві вас навчать вести ділові переговори і досягати матеріального достатку. «Трансцендентальна медитація» запропонує програму самоорганізації і, як наслідок, особистого успіху. Психологічні дослідження послідовників нових релігій свідчать, що у більшості з них опісля залучення до гурту (комуни, братства) поліпшується суб'єктивне психічне самопочуття, з'являється відчуття захищеності та впевненості у майбутньому, життєва мета і подібне. Індивід отримує чіткі і недвозначні відповіді на ті питання, які його тривожать; він долучається до колективного (групового) спілкування.

Чому людина, яка по суті є істотою релігійною, потребуючи віри більше, аніж знань, обирає секти, а не Церкву? Секти спрощують бачення світу і дають спрощені відповіді на глобальні питання людського буття і теології, практикують менш стереотипні богослужіння і більш доступну символіку, спираються на антиклерикальні настрої, і керують ними здебільшого миряни. І, нарешті, секти діють серед найрізноманітніших соціальних груп, особливо там, де сильно відчутні почуття самотності, безсилля від неможливості знайти своє місце в житті.

Все більше і більше людей, не знаходячи духовної поживи навколо себе, споживають «духовність» нових ініціатив, які пропонують заспокоїти і виповнити життя сенсом так само, як і багаточисельні цілителі та маги, котрі обіцяють вирішити усі проблеми та зцілити всі хвороби навіть за світлинами.

Описати увесь спектр нових релігійних рухів (НРР) непросто, він досить широкий, на сьогодні не існує якихось достатньо коректних соціологічних даних, але навіть первинний і побіжний аналіз ситуації, що склалася, підводить до таких висновків:

а) Успіх проповідників і «місіонерів» НРР прямо пропорційний браку активності і відсутності ентузіазму (і перш за все любові) у місіонерів традиційних церков.

б) Цей успіх став можливим завдяки практично цілковитій релігійній безграмотності суспільства. У церковному середовищі відчувається явна відсутність активності у вивченні мирянами Біблії (це одне зі звинувачень православних «Свідками Ієгови»). А в світських колах – ані в школах, ні у вузах до цього часу немає повноцінного знайомства з релігією. Державні заклади, правлячі структури та органи місцевого врядування не мають відповідних спеціалістів, однак призначають чиновниками, відповідальними за урегулювання взаємин релігійних громад з державою людей без будь-якої релігійної або церковно-історичної освіти.

в) Відсутність релігійної освіти у суспільстві і відсутність катехизації у необхідному обсязі в парафіях пояснює деяку відчуженість потенційних парафіян від традиційних церков, оскільки традиційні церковні культури являють собою особливий світ, котрий вимагає знайомства з ним, розуміння, поступового входження, турботливого керівництва під час цього входження. г) Мотивом зацікавленості та захоплення НРР є також спрага екзотики, невдоволення реальним життям, нездатність знайти в ньому своє місце і очікування нових можливостей у новій культурі – своєрідна еміграція в екзотику.

д) Специфічний для посткомуністичних країн мотив – це гостра реакція на державний ідеологічний матеріалізм минулих років і побутовий міщанський матеріалізм сьогоднішнього дня.

е) Потреба узгодити реальне церковне життя з ідеалами віри, тобто, що можна назвати, устремлінням до оновлення життя.

ж) Багато з тих, хто не мав ніякого релігійного виховання, інтуїтивно приймають близько до серця ідею єдності християн. Інтелігенція а також молодь, як правило, внутрішньо схильні до толерантності. Багато хто з них підпадає під привабливий вплив муністів з їхнім «принципом уніфікації», бахаїстів або кришнаїтів, котрі проголошують сприйнятливість для них любої релігії, про свою «надконфесійність».

з) Ряд парафіяльних груп (типу сайєнтології) привабливі своїм дієвим ставленням до практичних питань психології, соціології, тілесного здоров'я та інших тем, які в традиційному церковному оточенні не прийнято освітлювати з християнських позицій. Досягнення науки у цих осередках подаються часто-густо як прозріння їхніх лідерів і припускається, що саме вони (лідери) володіють істинним знанням. Сьогодні, коли в школах ведуться пошуки нових методичних систем, деякі НРР цим користуються і знаходять підтримку керівників державної освіти.

і) Безумовно, суттєвими є і економічні причини. Економічна розруха спричинила до того, що західні гроші, якими володіє чимало НРР, відчиняють деякі адміністративні двері (хочеться вірити, що не всі), дозволяють орендувати зали, друкувати відповідну літературу, спокушати новачків різними подорожами, семінарами, безкоштовним харчуванням та іншим.

к) Особливу групу НРР складають різного роду зцілювання, астрологія. Іноді про це говорять у термінах «заперечувальної духовності» (сатанізм).

Сюди ж можна віднести різноманітні чаклунства, магії, міфології НЛО та інші популярні сьогодні захоплення. Особливого аналізу вимагає феномен, що отримав назву «Нью Ейдж» (Нова Епоха), оскільки цим ім'ям називають найрізноманітніші рухи, ініціативи, групи, практики, психологічні методики, тобто не лише групи, котрі є сенс кваліфікувати як НРР, але й суто науково-практичні (наприклад, психотерапевтичні) групи, котрі опікуються тілесним або душевним здоров'ям.

 

Із передмови до книги Айлін Баркер

«Нові релігійні рухи»