Фильм Папа Іван XXIII

Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

Християнський портал

Додатково


	Фільм "Папа Іван XXIII"

Папа Іван XXIII

Фільм розповідає про життя та служіння Папи Римського Івана XXIII. Виходець із багатодітної селянської родини (13 дітей) , він зберіг до кінця життя зв'язок з ріднею, з братами. Під час Першої світової війни він був призваний до армії, де служив спочатку санітаром фронтового госпіталю, потім військовим капеланом. У 1925 Ронкаллі, отримавши сан єпископа, був призначений нунцієм на одну з найважчих ділянок, — до Софії. Зведений у 1953 у сан кардинала, Ронкаллі став Патріархом Венеції. Восени 1958 конклав кардиналів обрав Ронкаллі папою. Понтифікат Івана XXIII, що продовжився неповних 5 років, визначив новий курс ватиканській політики, яка відповідала новим реаліям і була покликана встановити діалог між різними країнами та конфесіями, а також покращити соціальне становище віруючих у різних регіонах світу.

Майстерна акторська гра та режисерська робота роблять цей фільм дуже цікавим для перегляду та вельми реалістичним за сюжетом.

* * *

Іван XXIII (лат. Ioannes PP. XXIII) — Папа Римський, Був вибраним як 261 Папа Римський. Він скликав Другий Ватиканський Собор 28 жовтня 1958 року.

Біографія

Анджело Джузеппе Ронкаллі ( іт. Angelo Roncalli) народився у 1881 році на півночі Італії на краю Альп, у містечку Сотто-іль-Монте у провінції Бергамо . Виходець із багатодітної селянської родини (13 дітей) , він зберіг до кінця життя зв'язок з ріднею, з братами, які так і залишилися селянами. Всупереч традиції, що склалася у Ватикані, коли кожен новообраний папа підіймав свою рідню, Іван XXIII не призначив нікому з членів своєї сім'ї жодного звання. У 1900 Ронкаллі закінчив Бергамскую Духовну семінарію, в 1904 — теологічне відділення Римської папської семінарії з захистом дисертації. Отримавши диплом богослова і прийнявши сан священика, Ронкаллі більше десяти років був секретарем єпископа Бергамо графа Радіні Тедескі (1904-1914), одночасно викладаючи історію церкви в Бергамской семінарії. Під час Першої світової війни він був призваний до армії, де служив спочатку санітаром фронтового госпіталю, потім військовим капеланом. У 1921 Ронкаллі був призначений членом «Священної конгрегації пропаганди віри». Він займався реорганізацією місіонерської служби, вів курс Патрологія в папському Григоріанському університеті.
У 1925 Ронкаллі, отримавши сан єпископа, був призначений нунцієм на одну з найважчих ділянок, — до Софії. Болгарський цар належав до православної церкви, його дружина, з Савойської династії, — до католицької. Щоб одруження відбулося за католицьким обрядом, діти від цього шлюбу мали виховуватися в католицькій вірі, що не влаштовувало болгарського царя. Часто виникали такі ситуації, з яких сам нунцій насилу знаходив вихід. І куріальниій бюрократії не залишалося нічого іншого, як терпіти Ронкаллі на цій посаді. У 1935 він прибув як нунцій в Анкару. Оскільки Ронкаллі представляв папський престол також і в Афінах, то йому доводилося діяти в один і той же час в двох конфліктуючих між собою середовищах. Він так блискуче справлявся зі своїми обов'язками, що Монтіні, в ту пору помічник державного-секретаря Ватикану, наполіг на передачі Ронкаллі Нунціатури в Парижі (1944). То була нунціатура першорядної важливості. Попередник Ронкаллі на цій посаді Валері, що підтримував добрі стосунки з режимом Віші, після падіння цього режиму був відкликаний на вимогу де Голля. Більшість французьких єпископів, подібно до того ж Валері, були колабораціоністами. Ронкаллі опинився перед майже нерозв'язними проблемами, але він швидко завоював довіру де Голля і, перебуваючи в Парижі, знайшов і шлях до Москви.
Зведений у 1953 у сан кардинала, Ронкаллі став Патріархом Венеції.

Понтифікат

Восени 1958 конклав кардиналів обрав Ронкаллі папою. Вже вибране ним для себе ім'я — Іван ХХІІІ — стало викликом папської курії. Це ім'я антипапи (Бальтазара Косси), який за скоєні ним злочини в 1415 був зміщений церковним собором у Констанці. Бальтазар Косса визнавався антипапою. Його особистість була настільки одіозною, що майже 550 років ні один римський понтифік не називав себе Іваном. Сам Ронкаллі пояснив, що це ім'я йому дорого: так звали його батька. Інтронізація нового папи 4 листопада 1958 року вразила світову громадськість як тільки папа звернувся до світу словами старого завіту — «Я — Йосип, ваш брат». Понтифікат Івана XXIII, що продовжився неповних 5 років, визначив новий курс ватиканській політики, яка відповідала новим реаліям і була покликана встановити діалог між різними країнами та конфесіями, а також покращити соціальне становище віруючих у різних регіонах світу. Більшість дослідників називають політику папи Івана XXIII, спрямовану на захист найбідніших жителів світу, прикладом утвердження принципів християнського соціалізму, які розвивалися в папських енцикліках.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_XXIII

Іван XXIII