Фильм Люрд

Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

Християнський портал

Додатково


	Фільм "Люрд"

Люрд (фр. Lourdes, окс. Lorda) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Південь-Піренеї, департамент Верхні Піренеї. Чудотворне місце розташоване на передгір'ях Високих Піренеїв у південно-західному кутку Франції, неподалік іспанського кордону. Місто налічує 15 669 мешканців (2007) і є другим за кількістю готелів в місті після Парижу. Люрд здатен прийняти 5.000.000 паломників кожен сезон. Одних лише хворих, що надіються на зцілення буває бл. 70.000 в рік.

Муніципалітет розташований на відстані близько 670 км на південь від Парижа, 135 км на південний захід від Тулузи, 18 км на південний захід від Тарба.

Про Люрд написано дуже багато. Квітуче французьке містечко, яке в 50-их роках налічувало 14,000 жителів — стало загальновідоме світові у другій половині ХІХ-го століття, коли на його околицях, з волі Божої, сталося одне з найважливіших об'явлень Матері Божої за всі часи християнської історії.

Фільм Люрд

11 лютого 1858-го року з'явилася Пречиста Діва Марія 14-ти річній селянській дівчині Бернадеті Субіру, що збирала хмиз у лісі. З'явилася ця «Пані» дівчинці в печері, що стояла неподалік, і сказала до неї: «Йди до священиків і скажи їм, щоб збудували на цьому місці каплицю, бо я хочу, щоб воно стало місцем ласки для людей. Не переставай молитись і кажи іншим, щоб вони молилися. Піди і напийся з джерела та окропи себе водою з нього… „Ніякого джерела дівчинка не бачила і ніхто ніколи не знав про нього. Але коли Бернадета розгорнула землю на вказаному місці то звідти почало бити джерело, котре згодом перетворилося у гірський потік. 1 ось почалися чуда. Один сліпець промив водою очі і знову став бачити. Сусідка дівчинки поклала вмираючу дитину в джерело і хлопчик не тільки віджив, але й став здоровий, та дужий. Правдоподібно він мав рак костей і лікарі були безсилі що-небудь зробити.

Саме після оздоровлень сліпця та хлопця хворого на рак костей до Люрду з цілого краю почали сходитися люди. В 1933-му році, після чотирирічних досліджень спеціальною комісією, церква визнала Люрд як місце непояснимих наукою чуд, а Бернадету, котра померла на 54-році свого життя — проголошено в соборі св. Петра в Римі — святою. На церемонії, серед почесних гостей, був присутній 77 річний чоловік на ім'я Люї Жустін Бугогорт. Це був той самий колишній нещасний хлопчик-каліка, якого оздоровила Матір Божа від раку костей.

В той час, коли церква визнала деякі чуда в Люрді як правдиві, то лікарі і вчений світ поставилися до цього досить скептично і навіть неприхильне. Головним поясненням люрдівських феноменів було однозначним: -“галюцинації». Коли ж їх закидали фактами про чудесні оздоровлення людей, то лікарі спростовували це «хибними діагнозами, істеріями та автосугестіями». Офіційна наука вважала Люрд місцем великого обману, а всіх прочан — його жертвами.

Пані Марі Біре Люсон була матір'ю шістьох дітей, але дуже хворіла. Головні болі несамовито докучали їй. Від того вона втратила пам'ять, а пізніше зовсім осліпла. Лікар сказав: «Мені прикро, пані Люсон, але у вас стався скорч зорових нервів. Сучасна медицина не в силі вилікувати вас.» І тоді вона поїхала до Люрду. її на візочку підвезли до печери. Раптом вона піднялася на увесь зріст і закричала: «Бачу, бачу Пречисту Діву!» Після цих слів жінка знепритомніла. Коли прийшла до тями то виявилося, що вона прозріла. Відомий лікар-окуліст з Руену написав у своєму звіті: «З допомогою очних дзеркал я виявив у обох очах перламутрово-білу, безколірну папілію зорових нервів. Я не міг поставити іншої діагнози як „атрофія (відмертя) зорових нервів спричиненого ушкодженням мозку“. Але пані Біре могла читати найдрібніший друк і розпізнавати віддалені предмети.» Зір вернувся до цієї жінки, але симптоми хвороби зникли набагато пізніше. Через деякий час лікарська комісія в Люрді знову перевіряла очі пані Біре, бажаючи дізнатися чи жінка з мертвими очима продовжує бачити. Після дослідження лікарі одностайно ствердили, що ніяких пошкоджень в очах більше не має. Це було восени 1908-го року. Президент цієї комісії д-р Авґуст Вал'є зустрівся з цією жінкою через 20 років але будь-якого погіршення зору не помітив.

Найбільше враження на лікарську комісію справив факт одужання Авґустини Оґоль. 20 років вона хворіла тяжкою недугою — мала тканинний наріст на матці. Цей наріст із часом настільки збільшився, що став натискати на шлунок, викликаючи великі болі і рвоти. Операція була неможливою, бо жінка хворіла на серце.

По дорозі до Люрду пані Оґоль мусила прийняти чотири ін'єкції бо серце дуже ослабло. Лікар, що супроводжував її, був переляканий об'ємом тіла, котре все більше роздувалося. Першого ж дня перебування в Люрді пані Оґоль понесли на ношах до купелі. У воді вона відчула гострий біль. О 4-ій годині по полудні її поклали на ношах при дорозі, по якій ішла процесія. Коли повз неї пронесли монстранцію з тілом Христовим, жінка раптом відчула, що біль пропав. До неї поверталися життєві сили. Не сказавши нікому й слова, вона залишалася на ношах аж до наступного дня, коли її знову понесли до купелі. Яке велике було здивування всіх, хто бачив її перед тим, коли Оґоль встала з ноші і пішла самостійно. Тіло набрало нормальної форми.

Після цього оздоровлення пані Оґоль перевіряли більш ніж тридцять лікарів. Ось витяг з офіційного звіту: «Перевіркою встановлено, що тіло стало нормальним, еластичним. Шкіра показує зморшки, як у жінки після родів. Пояс, що його мала жінка прибувши до Люрду, тепер на 18 сантиметрів завеликий, а плащ, в якому були продовжені дірки на ґудзики, з огляду на опух тіла — дуже широкий.»

Запорукою вірогідності фактів оздоровлення служать відомості про те, що в Люрді оздоровлюються не тільки християни-католики, але й представники інших віросповідань. Серед них — жиди, магометани, буддисти, індуси, протестанти всіх течій, а також запеклі атеїсти і просто невіруючі люди. Якщо ж пояснити виліковування від будь-якої хвороби неможливо природнім способом тоді лікарська комісія пересилала цю справу з Люрду до Парижу на розгляд медичної комісії. Лише після цього, як найвища інстанція медичної комісії підтвердить, що вилікування сталося надприродними силами, тоді всі документи передаються церковній канонічній комісії, котра повинна остаточно вирішити чи це одужання можна вважати за чудесне.

Починаючи від 1858-го року, коли в Люрді вперше з'явилася Діва Марія, там сталося понад 8000 різних чуд. Більше як 4000 чуд лікарська комісія мала вже зафіксованих у 50-их роках нашого століття. Повне підтвердження чудесних оздоровлень було встановлене у 1200 випадків. До кінця 60-их років церква проголосила лише 51-е чудесне оздоровлення.

Українська церква в Люрді

Під час 10 об'явлення Пречиста Діва сказала до Святої Бернадети: Скажете священикові, щоб тут збудував каплицю і щоб тут приходили процесії.

Французькі священики виконали прохання Пречистої Діви, не каплицю, але величаву базиліку Розер та кілька церков у Люрді збудували.

Українські священики і побожні люди щойно тому 50 років почали брати участь у святих процесіях, а Церкву збудували і освятили 20 років тому. На освячення приїхало близько 1500 вірних та багато священиків з-за океану та з Європи. Посвячення довершив Кардинал Іван Мирослав Любачівський, бо в той час Кардинал Йосип Сліпий був хворий. До сьогодні мають українці в Люрді золотоверху церкву, великий дім, де живе священик та сестри-законниці, навпроти церкви є український готель Святої Родини, а поміж церквою і готелем пролягає Вулиця України затверджена французьким урядом.

У базилиці Розер, яка збудована на тій скелі, де 18 разів зявлялась Мати Божа, є українська каплиця з нашими іконами, а під престолом є напис Вівтар України. Ця каплиця хоч в жалюгідному стані, кілька років тому був дірявий дах, падав дощ, понищив мури, але попри все свідчить любов українського народу до Матері Божої. У Люрді є також дім, де мешкає священик та сестри-монахині, хоч великий, але старий, має більш як 200 років.

Адреса української церкви в Лурді: 8 bis Rue de LUkraine, 65100 Lourdes, France.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D1%80%D0%B4