Гіркі жалі.

Розпливись, зінице ока, / потечіть, сумні потоки.
Зіроньки і сонце мліють - / сповнюють думки сумні їх.
Плачуть ангели небесні, / хто розкаже смуток весь їх?
Скелі кам'яні роздерлись, / встали із гробів померлі.
Що ж це діється, питаю? / Все створіння завмирає!
Муки Господа безкраї / невимовний жаль вселяють.
Розтопи, Ісусе, Спасе, / Скам'яніле серце наше!
Кров'ю, Спасе мій, Своєю / змий гріхи душі моєї.
Серце холодом проймає, / коли біль Твій споглядаю.

За допомогою ласки Божої розпочинаємо роздуми про страждання Господа нашого Ісуса Христа.

Будемо їх жертвувати небесному Отцю на честь і славу Його Божественної величі, покірно дякуючи Йому за безмірну й неосяжну любов до людського роду, бо Він уподобав послати Сина Свого на тяжкі страждання й смерть на хресті ради нашого спасіння. Ці роздуми жертвуємо також на честь Найсвятішої Діви Марії, Матері Божої, а також на вшанування Господніх Святих, котрі вирізнялися благоговінням до Христових страждань.

У першій частині будемо розмірковувати над тим, що Господь Ісус пережив від молитви в Гефсиманському Саду до несправедливого оскарження перед судом. Ту зневагу й ті образи Тому ж Господу, Котрий страждав за нас, жертвуємо за святу Католицьку Церкву, за найвищого пастиря і все духовенство, а особливо за ворогів Христового хреста і всіх невірних, щоб Господь Бог дав їм ласку навернення й зрозуміння.

Вчителя учень зраджує цілунком, / солдат суворий в'яже Йому руки, / Ісус тим путам ради нас покірний, / до смерті вірний.

Б'є і штовхає Його люд жорстокий / немилосердно із кожного боку, / Він же покірно переносить рани, / Цар, з неба даний.

Кров потемніла на вустах з'явилась, / коли ударив злий солдат щосили, / перемінилось в жалісне зітхання / щире кохання.

Аби те серце грішнеє розтало, / що, мій Ісусе, Тебе ображало, / нащо ж я зрадив, впавши у спокусу, / Тебе, Ісусе!

Христе, тридцятьма срібняками, / зраднику давши, Тебе оцінили, / Христе, Спасе милий!

Христе, невимовная туга / в ніч перед смертю Тебе оповила, / Христе, Спасе милий!

Христе, Твої очі в молитві / краплі кривавого поту залили, / Христе, Спасе милий!

Христе, поцілунком зрадливим / Юда віддав Тебе ворожій силі, / Христе, Спасе милий!

Христе, грішні руки солдатів / путами скули Твоє чисте Тіло, / Христе, Спасе милий!

Христе, перед Анною тяжко / Тебе злословили свідки брехливі, / Христе, Спасе милий!

Христе, після суду Кайяфи / люди плювали на Тебе і били, / Христе, Спасе милий!

Христе, невблаганні солдати / били Тебе по ланітах щосили, / Христе, Спасе милий!

Христе, через неправдомовців / Ти звинувачений був неправдиво / Христе, Спасе милий!

Чому, Матінко кохана, / Ти утішитись не в стані? / Чом згасаєш на очах? / Чом згасаєш на очах?

Як же Мені не згасати? / Смутку Мого так багато, / серце заливає кров, / серце заливає кров

Розкажи, о моя Діво, / чому блідне Твоє тіло? / Чому гіркі сльози ллєш? / Чому гіркі сльози ллєш?

Мій улюблений, єдиний, / Син в саду молитви чинить / весь в кривавому поту, / весь в кривавому поту.

О, Матусю, будь почута / Тим, Хто розриває пута, з Тобою плачу теж, /яз Тобою плачу теж.

Якщо співається лише одна частина, додається тричі: Котрий за нас терпів рани...

У другій частині роздумів над стражданнями Господа Ісуса будемо розмірковувати над тим, що Він пережив від несправедливого оскарження перед судом до жорстокого коронування терням. Ці ж рани, зневагу, образи Тому ж Ісусові, Котрий страждав, жертвуємо, благаючи Його про добробут для нашої Батьківщини, про мир і злагоду для всіх народів, а для себе про прощення гріхів, віддалення лих і нещасть цьогосвітніх, а особливо хвороби, голоду, пожежі й війни.

Поглянь же, душе, як Бог тебе любить, / як Він за гріх твій душу Свою губить, / та Його більше від тортур болючих / зло твоє мучить.

Перед суддею Бог всього створіння, / став Агнець Божий жертвою гордині, / за Свої білі, непорочні шати, / на сміх піднятий.

Його бичують за мої провини, / ходімте, грішні, до Божого Сина, / з Серця Ісуса течуть прохолодні / потоки водні.

Нехай гадає, гордий світ, що хоче, / хай собі робить із троянд віночок, / на сміх вдягнули, в пурпур і у терня / Царя Юдеї!

Аби те серце грішнеє розтало, / що, мій Ісусе, Тебе ображало, / нащо ж я зрадив, впавши у спокусу, / Тебе, Ісусе!

Христе, Тебе люди безвинно, / ніби злочинця, на смерть засудили, / Христе, Спасе милий!

Христе, зневажаючи вбивці, / Тобі плювали в обличчя вродливе, / Христе, Спасе милий!

Христе, присягнувши, відрікся / тричі від Тебе Петро несміливий, / Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе перед Пилатом, / ніби розбійника, люди ганьбили, / Христе, Спасе милий!

Христе, Ірод і його свита / Царя небес осміяти посміли, / Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе ради розваги / і ради сміху вдягли в шати білі, / Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе біля колони / немилосердно бичами побили, \ Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе, щоб познущатись, / вкоронували вінком із тернини, / Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе грішні солдати / на посміховисько пурпуром вкрили, / Христе, Спасе милий!

Христе, після тяжких ударів, / Царю страждань, Тебе люди хулили, / Христе, Спасе милий!

Тебе вітаєм, хвалу співаєм, / Ти гріхи світу узяв на Себе, / Тебе, вклонившись, ми прославляєм, / Боже, Царю неба!

Ах, я бачу Свого Сина, / як Його невкриту спину / різками всю посікли! Різками всю посікли!

Випроси, Святая Діво, / щоби рани Його тіла / я на серці своїм мав! / Я на серці своїм мав!

Ах, я бачу, як смертельно, / ранить Йому чоло терня, / не стає в мені душі, / не стає в мені душі.

О Маріє, Свого Сина, / раненого людьми злими, / поділи зі мною біль! / Поділи зі мною біль!

Якби ж я, нещасна Мати, / на Свої рамена взяти, / Хрест Твій, Сину Мій, могла! / Хрест Твій, Сину Мій, могла!

Діво чиста і єдина, / хай страждання Твого Сина, / Сповнюють завжди мене! / Сповнюють завжди мене!

У цій останній частині поміркуємо над тим, що Господь Ісус пережив від часу коронування терням до тяжкої смерті на хресті. Ці богохульства, образи, зневагу, які Йому заподіяли, жертвуємо за затверділих грішників, щоб Збавитель побудив їхні заблукалі серця до покаяння і правдивого відновлення життя, також за душі, що мучаться в чистилищі, щоб милосердний Ісус Своєю святою кров'ю загасив їхній вогонь, особливо ж просимо, щоб і нам випросив у годину смерті розкаяння в гріхах і щасливе перебування в ласці Божій.

Душе схолола, чому не палаєш? / Серце печальне, чому не згораєш? / Ісус твій лиє з палкої любові / потоки крові.

Коли зайнялась в Нім любов вогненна, / сорому древо взяв Він на рамена, / Ісус, зімлілий, під хрестом гріховним / падає й стогне.

Ісус покірний солдатам жорстоким, / руки і ноги дає проколоти, / висить на древі, мусить біль терпіти / милий Спаситель.

Знімемо з древа бездиханне Тіло, / щоби на ньому більше не висіло, / ми зі сльозами Його віднесемо / в гріб покладемо.

Аби те серце грішнеє розтало, / що, мій Ісусе, Тебе ображало, / нащо ж я зрадив впавши у спокусу, / Тебе, Ісусе!

Хай Тобі буде по всі віки слава / за всі страждання, що Тобі завдали, / котрі з любов'ю Син Бога єдиний / терпів невинно.

Христе, Тебе люди безбожні, / рівним злодіям ? вбивцям зробили, / Христе, Спасе милий!

Христе, за наказом Пилата / смерть за людей прийняв несправедливо, / Христе, Спасе милий!

Христе, Ти ішов на Голгофу / і від тяжкого хреста обезсилів, / Христе, Спасе милий!

Христе, до ганебного древа / цвяхами ржавими Тебе прибили, / Христе, Спасе милий!

Христе, на хресті розіп'яли / Тебе між вбивцями посередині, / Христе, Спасе милий!

Христе, Тебе ті, що стояли / і що проходили поруч, хулили. / Христе, Спасе милий!

Христе, над Тобою сміявся / поруч з Тобою розп'ятий розбійник, / Христе, Спасе милий!

Христе, Гірким оцтом і жовччю / спраглого Тебе вони напоїли, / Христе, Спасе милий!

Христе, за Твоє милосердя / списом Тебе після смерті пробили /Христе, Спасе милий!

Христе, Йосип із Никодимом / в гробі своїм Тебе похоронили, / Христе, Спасе милий!

Тебе вітаєм, хвалу співаєм, / Ти гріхи світу узяв на Себе, / Тебе, вклонившись, ми прославляєм, / Боже, Царю неба!

Ах, я Мати нещаслива! / Під хрестом стою безсила, / серце роздирає жаль, / серце роздирає жаль.

О Матусю, дай любові, / муки бачачи Христові, / плакати, як плачеш Ти, / плакати, як плачеш Ти.

Ось уже моє Кохання / готується до страждання, / тож вмираю з Ним і Я, / тож вмираю з Ним і Я.

Матінко, і я бажаю / взяти частку Твого жалю, / що принесла смерть Христа, / що принесла смерть Христа.

Припинив Ісус розмову, / голову схилив додолу, / Матір Свою залишив, / Матір Свою залишив.

О Маріє, Божа Мати, / дай мені незабувати / рани Господа Христа, / рани Господа Христа.

[ Повернутися до змісту книги: "Вгору серця: Церковний співник Римо-Католицької Церкви" ]

[ Скачати книгу: "Вгору серця: Церковний співник Римо-Католицької Церкви" ]

[ Повернутися до розділу: "Молитви" ]