Надія християнська полягає в тому, що істинний християнин надіється не на свою силу, мудрість чи багатство і не на сильних віку цього, «а на Бога, який воскрешає мертвих».

Що ж таке надія християнська? То є заспокоєння душі в Бозі з певністю, що Він безперестанно турбується про нас, про наше спасіння і дасть нам усе необхідне для життя, а також і обітоване блаженство, якщо ми будемо виконувати заповіді Його.

«Господь Ісус Христос — надія наша» (1 Тим. і, 1).

«Цілком покладайся на подану нам благодать з'явленням Ісуса Христа» (1 Петр. 1, 13).

Надія християнська ґрунтується на обітуваннях Божих. Господь через пророка свого Ісаію сказав: «Чи забуде мати грудне дитя своє, щоб не жаліти його? Але коли б і забула, то я людей Моїх не забуду» (Іс. 49, 15).

Бог є Творець і Отець наш, ми ж Його творіння й діти, хоч і прогнівили Його. Але Христос Господь, прийнявши на себе наше тіло, взяв наші гріхи і викупив нас Своєю Кров'ю, загладив нашу вину перед Богом і знову дав нам право дітьми Божими бути. Ісус Христос дав право своїм синам і дочкам кликати до Бога: «Авва, Отче!» (Гал. 4, 6).

Ми є не раби в Бога, а сини, дочки й наслідники ласки Божої через Ісуса Христа.

Ісус Христос ясно навчав нас надіятися на Бога: «Не турбуйте­ся душею вашою, що вам їсти, що пити або в що одягнутися... Бо знає Отець ваш Небесний раніше, ніж ви просите, що все те потріб­но вам» (Мф. 6, 8, 32).

Бог любить нас і турбується про нас: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Ньо­го, не загинув, а мав життя вічне» (1 Ів. 4, 9).

Надія на Господа не виключає працю людини, тобто потрібно працювати, а не чекати, що Бог дасть. Така надія була б гріховною і не вгодною Богу, бо то була б надія лінивих. Усім потрібно працювати з повною надією, що Господь за труди нагородить, бо Сам сказав: «Всякий, хто трудиться, заслуговує на нагороду свою» (Лк. 10, 7).

Говорячи про надію на Господа, я даю відповідь на запитання, для чого потрібна людині надія. Надія потрібна для того, щоб

прожити два життя на землі, а в третьому жити вічно: життя фі­зичне (тілесне), життя духовне і життя вічне. Вершина вічного життя — Царство Небесне.

Автор книжки працював у школі 28 років і добре знає систему атеїстичного виховання дітей, яка була спрямована на те, щоб із ду­ші й серця майбутнього громадянина витравити поняття про Бога. Іншими словами, за радянських часів було створено систему без­божного виховання, яка покалічила не одне покоління людей.

Проте ще й сьогодні ми вагаємось, чи Слово Боже впустити в школи, чи ще зачекати.

У наш час бажано було б усю систему навчання та виховання дітей і молоді доповнити Словом Божим у найширшому його ро­зумінні. Нормою виховання дітей, нарешті, має стати присутність Слова Божого на уроках мови й літератури, природознавства, істо­рії, географії, фізики, математики. Воно має бути задіяне скрізь: у шкільних підручниках, педагогічній та психологічній практиці, сім'ї. Це дуже складне завдання, але його слід виконати.

Для допомоги школі й сім'ї мені вдалося видати книжки: «Ко­ротка історія православної церкви», «Православні свята та народні звичаї», «Уроки для спасіння».

З натхненням Духа Святого я написав цю книжку, покладаючи велику надію на Господа, який дав мені силу, мудрість і розум, щоб осягнути велич задуманого.

Дорогий читачу! Ти повинен оцінити і, можливо, вибачити за неповну інформацію, яку тут висвітлено.

«Памятник веры», переклад автора

Про яке життя, у широкому розумінні цього слова, ми думаємо і яке ми повинні прожити, розкриває Вічне Слово — Біблія.